Пентагон оцінив дії ЗСУ на 12 за 10-бальною шкалою. Дивно, що це здивувало всіх, розповідає експерт інформаційного спротиву Олександр Коваленко.
Нині Україна це єдина країна у світі, яка взяла участь у повномасштабній війні з ворогом, що багаторазово перевершує її потенціал. Економічно, технічно, технологічно, фінансово, інформаційно та мілітарно.
Жодна країна у світі, в сучасній історії, не відчувала на собі саме такої масштабної агресії і не тільки вистояла під цим непомірним пресингом, але ще й дала здачі і почала тиснути у відповідь так, що цей агресор, колосальна брила, що займає 1-9 -ю суші і перше місце у світі з природних багатств, зламався. Зламався, забившись у куток, нікчемно скулячи від нерозуміння того, як йому діяти далі, адже кожен наступний крок – патовий.
Але дивно навіть не це, а то чому це так усіх здивувало, особливо Пентагон.
Я чудово пам’ятаю, як у 2014 році ЗСУ розпочали АТО. Як після низки пропозицій України окупантам піти геть з нашої території почався наступ. Почалося з масованого артилерійського удару по позиціях ворога, який одразу їх відкинув на кілометри.Тоді я в 2014 писав про те, що в Пентагоні були вражені злагодженості дій та майстерності українських артилеристів, які за лічені дні вирішили цілу низку завдань щодо придушення та відтіснення супротивника.І тоді мені було дивним це чути від США, адже дивно, що в Пентагоні не знали, що саме в Україні ще з часів СРСР була найкраща артилерійська школа,-пригадує Коваленко.
У Пентагоні забули про богів війни в Україні, забули про старт АТО 2014-го, дивувалися тому, як ЗСУ вистояли проти росії 2022 року 3 дні, 7 днів, 2 тижні.
Може настав час не дивуватися, а набрати вже розумних аналітиків? А то Facepalm з безглуздою допомогою афганської армії, яка ніколи, історично, не була армією, а лише зборищем вівці-пасів, все ще свіжа в пам’яті. Адже якби були тямущі аналітики в Пентагоні, пріоритети ще 2014 року були б розставлені зовсім інші. А так – так. 12 із 10. І, я думаю, навіть більше,-підсумував політолог.
Також експерт звертає увагу на те, що російська дилема застосування ракетного озброєння перетворюється на очевидний фол і пат
Російське командування шукає шляхи підвищення ефективності застосування ракетного озброєння, що залишилося в наявність на території України.
На сьогоднішній день проблемою РВВ є не лише дефіцит ракет, а й ППО України.
Я неодноразово наголошував, що ППО України сьогодні є одним із найефективніших і боєздатних у світі, незважаючи на те, що нашим ракетникам доводиться оперувати старою радянською технікою.
І це факт, а не бравада, оскільки українські захисники повітряного простору відпрацювали алгоритми протидії практично всій номенклатурі ракетного озброєння Росії авіаційного, морського та сухопутного базування, отримавши досвід, що не має аналогів у світі.
Навіть, нещодавно, невразлива і “не має аналогів у світі” КР Калібр збивається нашими ППО з ймовірністю вище 90%. Єдина ракета поки що недоступна високій протидії ППО ЗСУ – це Х-47М «Кинжал».
Але Х-47М “Кинжал” це штучний, не серійний продукт і цих ракет у Росії на озброєнні менше 40 – особливо не настріляєшся.
На сьогоднішній день застосування ракет Х-101, Х-55, КР Калібр, П-800 “Онікс”, 9М723/9М728 та інших одиночними пусками росіяни не вважають раціональними. Оскільки одиночну, чи нечисленну мету збити легше, а витрати – мільйони доларів у повітря.
Вихід один – збільшувати кількість одноразового пуску, підвищення подолання ППО. Але виникає інша проблема, що виходить з дефіциту ракет і проблематичності їхньої логістики їх своєчасної та регулярної доставки на аеродроми та бази.
Тобто найближчим часом ми зможемо спостерігати збільшення пауз між обстрілами території України, але при цьому збільшення кількісного одноразового запуску.
Що примітно, з кожним таким пуском, з одного боку, збільшуватиметься сама пауза, з іншого, зменшуватиметься кількість доступних до пуску коштів.