Великі бізнесмени успішно нарощували капітали за всіх президентів. Що їм Зеленський? Запевняє радник Офісу президента Михайло Подоляк.
Тимчасове явище. Пересидять і його.
— Виходячи з цієї логіки, трансформація держави в принципі неможлива. У будь-якому разі хтось же повинен ініціювати зміни правил, які вкорінилися тут за тридцять років? Зрозуміло, що за своїм ресурсним потенціалом та готовністю вкладати левову частину своїх заробітків у консервацію нинішнього типу держави ці люди дуже потужні, і державі буде непросто зламати їхні традиції оперувати тіньовими політичними потоками. Але в цьому і є, ще раз наголошую, фантастична своєчасність появи такого президента, як Зеленський. Жоден із представників нашої старої еліти ніколи не пішов би на це. Набагато простіше було увійти у змову з олігархами, що й робили попередні президенти. Тобто сказати: «Ми визначили такі-то правила, таку-то частину вашої неформальної мзди треба вкладати в такий-то фонд розвитку, коштом цього фонду президент буде набирати бали. А натомість ви отримуєте неконтрольовану пайову участь у прибутку держави».
Наприклад, згадаємо також те, як Ахметов у липні 2019 року «купив 200 швидких для України», Пінчук у жовтні того ж року — 24 квартири в’язням Кремля.
– Перші півтора року нова команда (яка тим більше прийшла не з політики та не знала всіх внутрішньополітичних розкладів) проводила аудит відносин між тими чи іншими політичними, економічними та соціальними групами та державою. Коли були проведені аудити, президент Зеленський запропонував іншу модель відносин — держава над усім, тобто вона задає правила, решта, зокрема великі бізнесмени, конкурують у рамках прозорих відносин.
Втім, є значно серйозніші речі, про які ми повинні говорити. За час існування тіньової держави багато фінансово-промислових груп отримали понад тридцять відсотків контролю над тими чи іншими критично важливими галузями, у тому числі над енергетикою. Тож у них у руках реальні інструменти впливу, наприклад, на тарифоутворення. Та на все по суті.
Але для чого їм тоді потрібні медіа? Щоб це маскувати та говорити: «Це держава не може відрегулювати тарифи та забезпечити вам тепло у будинках». Насправді ж саме вони формують запаси вугілля на складах, забезпечують нас електроенергією та розраховують тарифи. Якби олігархи довірливо розмовляли з суспільством і суттєво скоротили б маржу, яку вони отримують, їхнє майбутнє (як великих бізнесменів) було б набагато стабільнішим. Не може людина заробляти на монополії, але при цьому звинувачувати державу в тому, що вона намагається регуляторними актами повернути її у конкурентне середовище.
— Наскільки глибоко зайшло протистояння Ахметова та Зеленського?
— А насправді немає протистояння Ахметова та Зеленського. Володимир Олександрович поводиться максимально коректно, хочу це підкреслити. Є ключове світоглядне протистояння. Президент запропонував інші правила. Так, вони можуть бути економічно болючими та вимагають якихось консультацій. Але Володимир Олександрович ніколи не переходив у медійну війну, не дозволяв собі ображати Ріната Леонідовича чи іншого крупного бізнесмена та не переносив це все в особисту площину. А що роблять олігархи? Вони не ведуть конструктивного діалогу, не обговорюють правила (влаштовує — не влаштовує). Вони навіть не можуть аргументувати, чому повинні мати домінантні неконкурентні позиції в тих чи інших галузях. Тому що аргументів нема. От і вирішили перейти до прямих образ.
Що вони роблять? Набирають групу «колишніх товаришів», дають їм мікрофони та кажуть: «Вперед, хлопці». А ті готові безфактово компроматити та вигадувати фейки.
