Журналістські розслідування
Подобається

Цикл розслідувань: Валерій Веремчук – жертва чорних технологій чи непоганий актор? (Частина 2)

08/10/2014     Автор: Яна Романська
Цикл розслідувань: Валерій Веремчук – жертва чорних технологій чи непоганий актор? (Частина 2)

    Як ми і обіцяли, публікуємо другу частину розслідування щодо «громадських заробітків» команди В. Веремчука, а якщо бути точнішими, нової команди львівської Радикальної партії. 

   Для кращого розуміння, ми дещо віддалимося від роботи саме цієї команди та розглянемо роботу Львівського Євромайдану, а точніше відділу який відповідав за організацію перевезень активістів до Києва. Для чого? Ви згодом зрозумієте…

    Всі ми пам’ятаємо перші автобуси, які їхали до Києва – кошти збирали за кілька годин, автобуси знаходили через 3 години, вирушав він через 5 годин від пам’ятника Шевченку. Ще тоді у середовищі Львівського Євромайдану виникало запитання щодо призначень відповідальних за відправку автобусів та ведення «бухгалтерії» Євромайдану. Перші кілька тижнів з бухгалтерією працював Василь Молдаван. Враховуючи хаотичність та неорганізованість всього, що тоді відбувалося, а також конфлікти на підґрунті політичних та організаційних питань, облік коштів та витрат вели більш ніж точно. Проте, зрозумівши, що на пана Василя можна буде «повісити» всі фінансові погрішності, деякі люди із Львівського майдану почали зловживати та щораз збільшувати, без причини, видатки на сцену й інші побутові витрати. Зрозумівши, що відбувається пан Василь передав «бухгалтерію» та звітність у руки Брезіцького Романа, за що пізніше Львівський Євромайдан «поплатився», але це вже інша історія. 

    Згодом «компанія винахідливих людей» побачила всю перспективність заробітку на перевезеннях активістів. Тому через кілька тижнів існування Львівського Євромайдану звітність та організацію перевезень активістів «віджали» у Породка Андрія. Самого Породко та його команду протягом їхньої діяльності пильно контролювали більше як 20 активістів Львівського Євромайдану. Офіційною причиною «віджиму» стали претензії щодо організованості цих перевезень. Хоча мусимо визнати, що команда, яка почала цим займатися замість пана Анлрія діяла все-таки організованіше. Отож, організацію перевезень передали двом теперішнім близьким друзям та соратникам Валерія Веремчука – братам Корнатам та Ірині Яремко. 

    Здавалося б, нічого поганого, проте фінансова частина перевезень одразу ж підскочила у ціні. Внутрішні конфлікти між цими середовищами розпочалися ще у грудні, коли пан Корнат забажав отримати 16 тисяч гривень із скриньок Львівського Євромайдану, для відправки одного автобуса (лише у один бік). До порівняння, перший автобус вартував 4,5 тисяч гривень туди і назад. Підтвердити це можу я, особисто, так як сам і передавав ці кошти. Далі – цікавіше. При організації подальшого транспортування активістів, почалися проблеми із перевізниками. Свідчення щодо наступної інформації ми отримали від одного із активістів, який власне «зустрічав» Львівські автобуси у Києві. Наприклад, нам продемонстрували електронний лист у якому вказано понад 30 автобусів та бусів, що їхали до Києва 24 грудня. Згідно із записами активіста, до Львова вечором 25 грудня повернулося лише 2 із них. Куди ділися решта, не відомо. 

    Також видається дивним чому у цьому списку переважають восьмимісні бусики, а не автобуси. Якщо ж посилалися на те, що автобусні перевізники відмовлялися перевозити їх, то я офіційно заявляю, що сам три рази пропонував штабу пані Яремко надати контакти та зустрітися із перевізниками, які готові були абсолютно безкоштовно возити людей і до Києва, і назад. Проте три рази отримував відмову, мотивація була простою. У нас все нормально, всього вистачає. До речі, інший раз я прийшов до кав’ярні «Віденська кава», власне, у двадцятих числах грудня. 

    Фінансова частина цих перевезень покрита таємницею. Як нам вдалося дізнатися 1 бус на 8-12 людей отримував 2,5 тисяч гривень готівкою перед виїздом, тобто в середньому 250 гривень коштувала дорога активіста до Києва. Автобуси, що відправляли із Києва до Львова в середньому обходилися у 5-7 тисяч гривень (про це теж свідчить активіст, який займався організацією перевезень активістів у часи майдану). 

    То як це можна назвати? Необізнаністю? Невірним вибором перевізників ? Чи може просто заробітком ?

BLANK_Avtobusi_na__24_grudnya (1)

 

Автор: Марвін