Довгоочікуваний подарунок розчарував Надію Андрухів і її колегу Романа Личака – мало того, що житло знаходиться у новобудові на окраєні, так воно ще й службове.
На 11-й поверх – пішки на протезі!
З дня терактів біля дільничних пунктів у Львові, під час яких серйозні травми отримали 33-річна капітан Надія Андрухів і 26-річний лейтенант Роман Личак, минуло півтора року. Надії лікарі ампутували ліву ногу по коліно, видалили нирку і селезінку, під час вибуху уламками пошкодило кишечник, а права нога виявилася зламаною, передає Корупція Інфо
Роману також довелося несолодко – посікло голову, руки і ноги, була загроза втрати зору – лікарі замінили кришталик. Хлопці ще довгий час лікувалися – Роман у Львові, а Надію довелося рятувати в Ізраїлі. На щастя, всі ці жахи вже позаду – хлопці повернулися на роботу, тепер трудяться майже в центрі міста в Головному управлінні поліції. Їх кабінети – поряд, пише КП.
Нещодавно міськрада виділила їм по однокімнатній квартирі – також по сусідству один з одним. Правда, приємним ця подія була лише поки Роман і Надія не побачили, де саме їм доведеться оселитися на самій околиці Львова недалеко від аеропорту, звідки добиратися на роботу з пішими переходами і пересадками доведеться дві години. Надії вручили ордер на 45 кв. м на 11 поверсі в новобудові, Роману – на 43 кв. м на 10-му поверсі в сусідньому під'їзді. – Мабуть, вирішили, що мені буде легко піднятися на 11 поверх в будинку з непрацюючим ліфтом, – розповідає "КП" в Україні" Надія Андрухів. – Ліфт запустять, коли всі мешканці закінчать ремонт. А у багатьох він ще навіть не починався.
В будинку заселена лише одна квартира. Приватизувати можна через п'ять років У квартирах підключено тільки опалення, є котел, батареї, і… все. Проводити воду, електрику, робити стяжку доведеться самим – починати приводити житло придатне для проживання стан доводиться з нуля. Благо, хоч гроші ще залишилися – коли Надія була на лікуванні в Ізраїлі, на її карту перевів 100 тисяч гривень мер Львова. З тих грошей 28 тисяч нещодавно пішло на заміну протеза – старий став занадто великий.
Гроші, що залишилися, вкладаються в ремонт. Після його закінчення Надя хотіла б переїхати в нове житло, тим більше, нещодавно довелося продати трикімнатну квартиру в центрі після розлучення матері з вітчимом, де вони жили всією родиною – Надія з 15-річним сином, її сестра, мама, вітчим. Зараз підшукують інше житло, повинні виїхати в середині квітня. – Але переїхати, мабуть, я зможу тільки паралельно з Романом, – зазначає Надія. – Від будинку мені півгодини потрібно йти до трамвайної зупинки, потім пересідати на інший трамвай, так і 11-й поверх – дуже важко фізично. Я раз туди піднялася на наступний день температура підскочила до 38 через навантаження. Так що займатися ремонтні роботи прошу маму. А ще поліцейських приголомшила новина – виявляється, квартири, службові! Тобто, вони можуть в них жити, поки служать в МВС. А адже обіцяли повне право власності на житло.
По ідеї, через п'ять років після їх отримання, у 2022 році, квартири можна буде приватизувати. – Але враховуючи досвід колег, тут теж можна зіткнутися з проблемою – наприклад, один мій колега не зміг приватизувати службову квартиру через вісім років, – зазначає Надія Андрухів. Також виникли непорозуміння з грошима. На житло постраждалим виділили по 600 тисяч гривень. Але квартири в цьому будинку коштують не більше 500 тисяч. А така, як, наприклад, у Надії – однушка на технічному поверсі, на ринку коштує 350-400 тисяч гривень. Куди поділи решта – невідомо. Надія вже майже забула про те, що їй довелося пережити – принаймні, в її голосі не відчувається ноток печалі.
Повернулася до роботи, і практично нічим не відрізняється від товаришів по службі – активна, життєрадісна, з оптимізмом дивиться в майбутнє. Але от про свою мрію, гуляти по місту в легкій сукні і на підборах, мабуть, їй доведеться забути – з протезом це малоймовірно. Але для неї це зовсім не привід засмучуватися.
