Я не вірив до самого останнього моменту і не можу повірити досі … Ми познайомилися 27 березня на дитячому святі, організованому громадським рухом «Донецьк – це Україна». Минуло трохи менше двох місяців … 19 травня ми спілкувалися і Льоха розповідав, що в батальйоні дуже багато роботи. А сьогодні він загинув. Загинув, як герой. І ніхто про нього не говорить … Очам не віриться. Як сказав мені вранці телефоном Семен Семенченко: «Та яка тут допомогу, тут машина часу потрібна». Та вже, Сьома, машина часу дійсно потрібна … Понівечений фашистськими знаками труп Олексія цілий день кадировці тягали по дорозі причепленим до машини …
ОБЕРЕЖНО НА відео є сцени насильства:
