Президент України Володимир Зеленський має намір поговорити з усіма лідерами країн “нормандської четвірки” щодо порушення перемир’я на Донбасі і загибелі чотирьох українських військовослужбовців.
У зону кнфлікту уже вирушиа начальник Генерального штабу Сергій Корнійчук. У свою чергу Леонід Кравчук назвав трагедію зривом Мінських угод, пише журналіст Віталій Портников.
Чи може Володимир Зеленський домогтися відновлення перемир’я? Очевидно, такі шанси у президента України є – навіть якщо він і не зателефонує керівникам країн “нормандської четвірки”. Втім, зміст цих переговорів теж легко передбачити. Ангела Меркель і Еммануель Макрон, швидше за все, підтримають українського президента, а Володимир Путін покладе відповідальність за зрив перемир’я на українську сторону. Але це не означає, що обстріли українських позицій обов’язково продовжаться. Вони можуть припинитися. Тимчасово. А от визначати цей час, переконаний, буде президент Росії.
Уже коли досягалися домовленості про перемир’я, доводилося пояснювати, що самі такі перемир’я можуть значно відрізнятися одне від одного. Бувають ситуації, коли між конфліктуючими сторонами знаходяться війська миротворців. Навіть і в цьому випадку новий конфлікт не виключений, ми знаємо це з досвіду Близького Сходу або колишньої Югославії. Але все ж таки почати бойові дії або обстріли тоді, коли між тобою і противником інший військовий контингент, є дуже непростим рішенням. У всякому разі, ти повинен спочатку домогтися відводу цього контингенту або нести відповідальність за можливі жертви серед миротворців. Однак, як ми знаємо, Росія всіляко противиться будь-яким ініціативам про введення миротворців у зону конфлікту – і недарма.
Бувають ситуації, коли миротворців немає, але ворогуючі сторони розведені на настільки значну відстань, що для нового зіткнення потрібна передислокація сил. І тоді, звичайно ж, будь-які спроби проявити агресію миттєво відслідковуються, з’являється можливість швидкого ухвалення власних рішень – вже сама така можливість знижує градус конфлікту.
А наше перемир’я – коли миротворців немає, а позиції українських військ і корпусів, які контролює Росія, розташовані у безпосередній близькості – це “перемир’я Путіна”. Якщо президент Росії бажає – він може віддати наказ про припинення ескалації. Якщо вважатиме за доцільне – обстріли миттєво відновлюються.
І ми не дізнаємося, чому було ухвалене рішення стріляти – у відповідь, наприклад, на обшуки у Віктора Медведчука або просто за якимось планом дестабілізації України. Однак, власне, важливою є не причина. Важливим є розуміння, що перемир’я – це зовсім не мир. А “перемир’я Путіна” – це не тільки не мир, але ще й ефективний інструмент для шантажування української влади і впливу на настрої в суспільстві.
