Політолог Кирило Сазонов написав у Фейсбуці, чим обернеться реалізація передвиборчих обіцянок Юлії Тимошенко, передає Коррупція.Інфо, передає Корупція.Інфо
Юлія Тимошенко пообіцяла в разі перемоги на президентських виборах скасувати формули ціноутворення на газ (Дюссельдорф +) і на вугілля (Роттердам +). І встановити справедливі тарифи в ручному режимі. Ох і багато про що говорить розуміючим в корупційних схемах людям це словосполучення – «В ручному режимі». Для серця чиновника це просто музика, ода і симфонія в одному конверті. Західні партнери поки перетравлюють цю новину, бо не знають, що таке «в ручному режимі», але підозрюють найгірше. Вони розуміють, що ціни встановлює ринок або єдина для всіх формула. Щоб не підкуповували чиновника для отримання потрібної цифри. Український бізнес в більшості своїй теж в шоці – ще пам'ятає ручне регулювання за принципом «друзям все, а ворог заплатить за себе і за друзів». Весело, коротше.
Не хоче бізнес турботи від Юлії Володимирівни. У паніці забивається по кутах, виставляючи гострі предмети або прикидаючись вже мертвим. Формульний єдиний для друзів і ворогів підхід нікого особливо не напружує. Формулу можна обговорювати, і ніхто в цей час повз переговорів з конвертом за «індивідуальну ціну», як Клюєв з «зеленим тарифом» свого часу не проскочить.
У бізнесу інші проблеми на порядку денному – про які я вже раз триста писав і писатиму далі. Зарегульованість, надлишок контролерів, корупція, проблеми з логістикою від «Укрзалізниці», яку десятиліттями доїли і не оновлювали парк вагонів. Формульне ціноутворення нікого не парить крім одного конкретного олігарха, якому дуже потрібно знизити ціну на електроенергію за чий завгодно рахунок і піднімати ще більше грошей на феросплави.
Найсмішніше – представники галузі з виробництва феросплавів теж не вимагають знижок. Розуміючи, що їх доведеться покривати за рахунок когось іншого. У них все нормально в цьому питанні, є інші проблеми, але формули після ручного регулювання часів Азарова і Тимошенко не лякають. Але політики намагаються занадто сильно.
Юлію Володимирівну можна зрозуміти – вона словом «тарифи» звично заманює свого не надто грамотного потенційного виборця. Якось забуваючи згадати, що і «Р +» і «Д +» розраховані на бізнес, а населення отримує інші ціни, це факт. Про який не всі знають. І політик цим користується.
Взагалі тут все вдало збіглося в цьому «хрестовому поході». Юлії Володимирівні політичні бонуси, довірливим виборцям щедрі обіцянки, а реальним олігархам – реальна пропозиція. Ну а хто заплатить за цей парад популізму, обману і лобізму? Не скажу. Спробуйте самі знайти відповідь. Якщо відразу не виходить – спробуйте ще раз біля дзеркала.
