У РФ все готово до громадянської війни.
Задача оборони на бахмутському напрямку — вигравати час для того, щоб підготувати ударний кулак на основі західної зброї, який завдасть Росії остаточної поразки, вважає Андрій Іллєнко, офіцер батальйону Свобода.
Сім місяців інтенсивних боїв і ворогу не вдається ні взяти Бахмут, ні оточити його. Коли ми говоримо Бахмут чи бахмутський напрямок, багато хто уявляє, що це лише місто. Насправді це доволі велика ділянка фронту. Це, можливо, 50−60 кілометрів — і на північ від Бахмута, і на південь від Бахмута. Дуже багато боїв відбувалися і відбуваються якраз там”, – розповів Іллєнко інтерв’ю Radio NV.
За його словами, міські бої на околицях Бахмута є. Дуже інтенсивні і важкі. Але також є дуже багато елементів цієї битви — це битва в полях. Це битва, яка відбувається фактично в голому полі, в таких донбаських степових посадках, які вже майже всі винищенні артилерійським вогнем. Власне ось ця битва, зокрема і для нашого підрозділу, була насамперед битвою в польових умовах. Не в умовах міста, а саме в умовах польової війни.
Ворог кинув все, що можна на цю ділянку. Неймовірна щільність фронту, постійні бої, постійні штурми. Але втримують наші відповідні сектори оборони.
Сказати, що ситуація проста… Ні, вона не проста. Але вона продовжує бути контрольованою і ворог уже зазнає просто колосальних втрат під Бахмутом. Це величезні цифри.
“Я розумію, що вони поки що ще мають якусь можливість ці втрати поповнювати, але вони теж не безкінечні. Бо саме штурмові загони найбільше зазнають втрат”, – розповів Іллєнко.
Є, на жаль, і у нас втрати. Для нас смерть кожного нашого побратима — це трагедія. Вічна слава полеглим героям, тому що вони дійсно виконали свій обов’язок до кінця і довели, що йшли на цю війну і розуміли, куди вони йдуть. І в надважких умовах, рятуючи своїх побратимів, виконуючи наказ, віддали своє життя. Ми будемо їх пам’ятати завжди.
За словами Іллєнка, ймовірно, будуть далі спроби активізувати якимось чином наступ. Можливо, вони спробують поперти десь трошки в іншому місці.
Треба розуміти, що дуже добре працює наша розвідка — як на польовому рівні, так і на рівні стратегічному. Очевидно, що десь нам надають допомогу наші західні партнери своїм угрупованням супутників.
І якщо йдуть якісь серйозні пересування, серйозні концентрації військ на тих чи інших ділянках, це помітно. Ворог не може це зробити приховано, так, щоб це взагалі було непомітно, особливо, якщо йдеться про перекидання якоїсь великої кількості військ, техніки. Коли це декілька батальйонно-тактичних груп або щось таке — це помітно.
Тому Генштаб прораховує кроки ворога і розуміє, де вони можуть спробувати щось зробити.
От пробували робити — штурмувати Вугледар. І всі знають, чим це закінчилося. Самі російські пропагандисти визнали, що це була катастрофічна поразка для російської армії, що вони втратили там величезну кількість техніки, яка в них уже серйозно дефіцитна. Вони втратили велику кількість доволі таки навченого особового складу. Це були морські піхотинці.
Вони намагаються робити ці штурмові дії. Але в них немає якогось універсального методу, який би працював. Вони намагаються експериментувати. Не треба думати, що вони взагалі не думають головою. У них є якісь спроби якось здивувати, знайти якісь тактичні новинки. Але загалом достатньо швидко українські Сили оборони розуміють, як це працює і знаходять ефективну протиотруту проти різних методів, які вони намагаються застосовувати.
Росіяни деградували — їхні державні інституції і суспільство їхнє загалом настільки, що вони мають такі зачатки, по суті, громадянської війни всередині самої Росії. Ці лінії майбутньої громадянської війни вже помітні. Все готово до цієї майбутньої громадянської війни.
