Хто поповнить ряди українських парламентаріїв та що цікавого можна знайти у їх біографіях
ЦВК остаточно визначила переможців на нещодавніх довиборах у парламент. Найдовше комісія рахувала голоси на 114 та 151 округах. Проте таки підтвердила перемогу висуванця від “Батьківщини” Руслана Богдана у Лохвиці та одіозного Сергія Шахова, що балотувався від партії “Наш край”, на Луганщині.
Результатами довиборів явно не задоволені у президентській політсилі. Враховуючи інформаційну кампанію, яку ведуть опозиційні партії, щодо сумнівів у наявності коаліції, Блок Петра Порошенка мав забирати якомога більше округів.
Проте жодному із кандидатів від БПП не вдалося здобути депутатський мандат.
За підтримки партії влади перемогли двоє самовисуванців: волонтерка Тетяна Ричкова на 27 окрузі та скандально відомий забудовник Максим Микитась на 206-му. Їх мандати БПП таки зможе записати собі в актив.
У херсонській дуелі екс-губернаторів переміг давній однопартієць Тимошенко Юрій Одарченко. Проте втрата для БПП тут неоднозначна: якби депутатський мандат отримав їх висуванець Андрій Путілов, то високі шанси зайняти його крісло голови Херсонської облради мав би хтось із представників “Опоблоку”.
А ось на округи міністрів Ігоря Насалика і Тараса Кутового у президентської політсили були великі плани.
На 85-му окрузі брат міністра енергетики і вугільної промисловості Сергій Насалик поступився із мінімальним відривом “укропівцю” Віктору Шевченку – брату нардепа Олександра Шевченка, співвласника курорту “Буковель”.
На Полтавщині 151 округ взяв Руслан Богдан. Хоча у БПП вважали, що підтримка Тараса Кутового, для якого цей округ є базовим, допоможе самовисуванцю Олексію Рябоконю. Проте в результаті він зайняв другу сходинку, набравши на 5% менше голосів, ніж Богдан.
На Волині БПП сильного кандидата не виставляв, залишивши поле бою для представниці “УКРОП” Ірини Констанкевич та висуванці від “Батьківщини” Людмилі Кирді.
Перемога Сергія Шахова на 114-му окрузі – це радше бонус для замглави АП Віталія Ковальчука, партію “Наш край” називають саме його проектом. Проте взяти Шахова в коаліцію, зважаючи на його біографію, партія влади навряд наважиться.
Благодійниця від екс-губернатора
На 23-му окрузі, що на Волині, перемогла висуванка від партії “УКРОП” Ірина Констанкевич. Так як політсила Ігоря Єремєєва, після смерті якого тут призначили довибори, вирішила не висувати свого кандидата, її називали найбільш ймовірним претендентом на його мандат.
Справа в тому, що Констанкевич очолює благодійний фонд голови Луцької облради Ігоря Палиці, колишнього губернатора Одещини і соратника дніпровського олігарха Ігоря Коломойського. Група “Приват”, що належить йому та бізнесмену Геннадію Боголюбову, на Волині має великий вплив.
Та й, окрім цього факту, вона тут достатньо відома персона. Філолог за фахом, Констанкевич майже все життя працювала у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, що знаходиться у Луцьку.
З грудня 2012 року працює у благодійному фонді Палиці “Новий Луцьк”. У січні 2014 року вона стає депутатом Луцької міськради, де входить в однойменну депутатську групу. Через рік заходить до Волинської облради за списками новоствореної партії “УКРОП”.
Стрімка політична кар’єра привела Ірину Констанкевич до Верховної Ради, де вона очевидно приєднається до неформальної депутатської групи своєї політсили.
Відома волонтерка
Тетяна Ричкова випередила свого найближчого переслідувача Загіда Краснова майже на 8%. Його на окрузі підтримував “Опозиційний блок”, який все ще зберігає тут сильні позиції, не зважаючи на активність політсили Ігоря Коломойського.
Електоральних бонусів Ричковій додав той самий “УКРОП”, знявши свого кандидата Оксану Томчук на її користь.
Тетяна Ричкова – місцевий підприємець, широко відомою на всю Україну стала після початку АТО. Її чоловік нейрофізик Вадим Ричков пішов на фронт добровольцем у складі 25-ї повітряно-десантної бригади. В серпні 2014 року Вадим загинув в АТО.
Ричкова у свою чергу приєдналася до волонтерського руху, заснувавши дніпровський відділ організації “Крила Фенікса”, що займається забезпеченням бійців усім необхідним. Волонтерка була у найгарячіших точках проведення АТО, звідки вивозила поранених.
У листопаді 2014 року вона почала працювати у Міністерстві оборони, де очолила держпідприємство, що займається матеріальним забезпеченням спецназу та десантників.
Через два місяці підписала контракт та стала офіцером ЗСУ. Навесні 2015 року Тетяна Ричкова призначена помічником начальника Генштабу.
Другий Шевченко
У запеклих виборчих перегонах на Прикарпатті переміг “укропівець” Віктор Шевченко. Його брат Олександр має депутатський мандат від сусіднього 83-го округу.
Якщо Олександр Шевченко (співвласник курорту "Буковель") в українському політикумі фігура достатньо відома, як людина близька до олігарха Ігоря Коломойського, то про його брата Віктора у відкритих джерелах інформації майже немає.
В офіційній біографії на сайті ЦВК сказано, що він є директором ТОВ “Бугіль”. Шевченко також вказаний у переліку бенефіціарних власників цього підприємства. Згідно із записом в ЄДР, “Бугіль” займається неспеціалізованою оптовою торгівлею та “наданням в оренду інших машин, устаткування і товарів”.
У списку засновників підприємства є ТОВ “Амбіком”, в якому, за повідомленнями ЗМІ, найбільшу частку має Віктор Шевченко. “Амбіком”, в свою чергу володіє більшістю ресторанів та розважальних центрів у Буковелі.
Неоднозначний миротворець
Стаханівський бізнесмен Сергій Шахов фігура достатньо неоднозначна. Він був депутатом Луганської облради 5-го скликання з 2006-го року, а потім увійшов до виконкому Стаханівської міськради.
Шахов гучно заявив про себе ще на парламентських виборах 2012 року. Тоді на Луганщині та в двох округах Донецької області активно працювала так звана “команда Шахова” – група кандидатів, яких підозрювали у використанні фінансової піраміди для підкупу виборців.
Цікаво, що не останню роль в тих подіях відіграв Ігор Безлер – один із лідерів "ДНР", підполковник ГРУ РФ у відставці. Терорист Безлер, більш відомий під прізвиськом "Бєс", за інформацією ЗМІ, тоді керував охороною кандидатів від "команди Шахова", і начебто вивіз самого Шахова до Москви після того, як в Україні проти нього відкрили кримінальне провадження.
Сергій Шахов добре знайомий із Артуром Герасимовим – представником президента у Верховній Раді, який в інтерв’ю INSIDER наприкінці 2014-го року підтвердив, що Безлер дійсно працював на "команду Шахова", проте був лише водієм.
Наразі Шахов позиціонує себе як миротворець, надає фінансову допомогу Нацгвардії та тимчасовим переселенцям через свій благодійний фонд “Народна довіра”. В ЄДР він фігурує як директор ТОВ “Шахов Сергій Володимирович”, яке займається оптовою торгівлею металами і металевими рудами.
“Тимошенківець” із багатою біографією
Руслан Богдан очолює Полтавську обласну організацію “Батьківщини”. Він закінчив Київське Суворовське училище, потім здобув три вищі освіти: із фізичного виховання, економічну та за спеціальністю “геологія нафти та газу”.
Цікаво, що Богдан до 2004-го року мав прізвище Мусієнко. У ЗМІ наявна інформація про кримінальне минуле новоспеченого нардепа, який мав кличку “Муся” та займався рекетом і кришуванням бізнесу.
У політику Богдан прийшов у 2005-му році, ставши членом партії “Реформи і порядок” Віктора Пинзеника. Наступного року партія злилася із “Батьківщиною”. І вже на позачергових парламентських виборах Богдан стає нардепом по списку “БЮТ”.
У квітні 2009 року трьох депутатів звинуватили у педофілії у таборі “Артек”. В числі фігурантів скандалу опинився і Руслан Богдан.
Варто відзначити, що тимчасова слідча комісія ВР ці звинувачення не підтвердила. Сам нардеп назвав такі закиди провокацією спрямованою на дискредитацію БЮТ напередодні президентських виборів.
Взимку 2011 року його разом із ще шістьма депутатами виключили із фракції через голосування за конституційні зміни в частині проведення парламентських та президентських виборів. Проте вже 3 липня Богдана повернули до лав політсили Юлії Тимошенко рішенням фракції.
Наступного разу в Раді він опинився 19 червня 2014 року, замінивши депутата Тетяну Слюз, яка очолила Державну казначейську службу. На позачергових парламентських виборах йшов по списку “Батьківщини”, проте зняв свою кандидатуру ще до дня голосування. Очолював фракцію цієї партії у Полтавській облраді.
Губернатор-будівельник
Юрій Одарченко переміг свого колегу із умовного клубу екс-губернаторів Херсонщини із відривом у 8%. За спеціальністю він інженер-будівельник. З 1993 по 2002 рік був президентом місцевої будівельної компанії “Будмеханізація”, якою володіє до сих пір, згідно із записом у ЄДР.
Політичну кар’єру почав у Херсонській міськраді у 1998-му році. Одарченко був довіреною особою кандидатів в президенти Віктора Ющенка у 2004-му та Юлії Тимошенко у 2010-му роках.
Був нардепом від “Батьківщини” трьох скликань, з 2006-го по 2014-ий рік. Послідовно працював у комітеті з питань будівництва, містобудування і ЖКГ. Одарченко очолював херсонський обласний осередок партії з 2005-го року. У 2011 став керівником київської міської організації “Батьківщини”, зараз цю позицію займає екс-мер Володимир Бондаренко.
2 березня 2014-го року указом в.о. президента Олександра Турчинова Одарченко був призначений губернатором Херсонської області, проте вже 25-го липня подав у відставку у зв’язку із відставкою першого уряду Арсенія Яценюка та відмовою президента ввести надзвичайний стан на Херсонщині для захисту від можливої агресії з боку окупованого Криму. 9-го вересня його замінив Андрій Путілов.
Екс-губернатор балотувався на позачергових парламентських виборах восени, проте поступився із мінімальним відривом висуванцю від БПП Олександру Співаковському.
Тоді “Батьківщина” звинувачувала провладного кандидата у використанні “брудних технологій”, зокрема у примусі виборців на спецдільницях голосувати на свою користь.
Проте 17 листопада Вищий адміністративний суд відмовив Одарченку у визнанні результатів виборів недійсними. Тож його перемогу на цих довиборах можна вважати своєрідним реваншем.
Друг Березенка
Максим Микитась – єдиний “парашутист”, який переміг на цих виборах. Його вважають протеже депутата від БПП Сергія Березенка.
Минулорічні вибори на сусідньому 205-му окрузі, за результатами яких Березенко пройшов до Ради, запам’яталися усій країні масштабними махінаціями та інформаційним протистоянням між “завгоспом Порошенка” і “правою рукою Коломойського” Геннадієм Корбаном.
Микитась у 6-річному віці переїхав із батькам до Києва із Прип’яті, тут закінчив школу і здобув економічну освіту. У подальшому він працював за спеціальністю у кількох будівельних проектах, після чого у 2007-му році заняв посаду генерального директора у підприємствах “Укрбудмонтаж” та “Київсоцбуд”.
З червня 2010-го року став президентом будівельної корпорації “Укрбуд”, з його приходом компанія почала активно будувати житло економ-класу. Корпорація в якості єдиного українського підрядника будує проект “Укриття-2” на ЧАЕС за кошти Європейського банку реконструкції та розвитку.
Прізвище Микитася фігурує у багатьох скандалах, пов’язаних із незаконною забудовою у столиці. Один із останніх – це будівництво ЖК “Сонячна Рів’єра” на Микільській Слобідці, час від часу там відбуваються сутички між місцевими активістами та “тітушками”. Сам Микитась вважає надмірну увагу до його проектів “наслідком політичних спекуляцій”.
У червні 2014-го року він став депутатом Київради від партії “УДАР”, на наступних місцевих виборах вирішив не балотуватися. На сайті “Укрбуду” зазначено, що Микитась займається активною матеріальною підтримкою кількох бойових підрозділів АТО.
Джерело : Еспресо.TV