Держава повинна якомога швидше підтвердити або спростувати зміст так званих “плівок Деркача”. Незалежно від того, достовірні вони чи ні, але удару по внутрішній і зовнішній безпеці України ці плівки вже завдали, про це повідомив в своєму блозі Ігор Смешко.
Подаємо слова в оригіналі:
Вигодонабувачем даного інформаційного удару є агресор, який шостий рік веде неоголошену війну проти України.
Зміст розмов на плівках опосередковано підтверджує тези інформаційної війни Росії проти України, яка, за висловами російського президента, є “недодержавою”, нездатною існувати самостійно.
А також підтверджує висловлювання президента США, який, за свідченням колишніх високопосадовців з Білого Дому, вважає, що Україна є “наскрізь корумпованою” – отже, серйозно допомагати їй у гібридній війні з Росією немає сенсу.
Реакція наших органів державної влади має бути миттєвою.
По – перше, слід негайно встановити джерела витоку інформації (якщо вона правдива) з офісу Президента України до народного депутата А. Деркача. Тому що оприлюднення подібної інформації – це порушення під час війни закону про державну таємницю. Окрім того, її зміст містить ознаки, як мінімум, перевищення повноважень президентом П. Порошенком, які у цьому випадку потрібно розслідувати відповідно до закону.
По – друге, в тому разі, якщо вона неправдива, необхідно встановити джерела надходження стратегічної дезінформації до депутата А.Деркача і мотиви її оприлюднення без перевірки. Тому що вона послаблює позиції України як на міжнародній арені, так і всередині країни, і посилює позиції її ворогів та опонентів.
Для цього потрібні політична воля Президента і виконання своїх обов’язків Головою СБУ, керівником Комітету з питань розвідки при Президентові України і Секретарем РНБО. Саме вони мають можливість, залучивши ресурси всіх спеціальних служб, розвідки та правоохоронних органів України, встановити істину і довести народові України і світовій спільності, що у нас є Держава, яка цілком спроможна захищатися, відповідати ударом на удар, карати за здійснені проти неї злочини, навіть якщо це роблять народні депутати чи президенти.
Записи розмов президентів, як правило, виконуються в Ситуаційній кімнаті президентської адміністрації. Потім їх розшифровують, з їх змістом знайомлять відповідних посадовців для виконання доручень, що з’являються згідно з досягнутими домовленостями. При таких розмовах завжди є свідки: представники адміністрації Президента, його служби безпеки, перекладачі. Ще на стадії запису розмов вони потенційно можуть бути скопійовані службою державної охорони, що відповідає за безпеку цього приміщення.
Обробка і зберігання таких записів може здійснюватися і в іншому місці, де також працюють перекладачі, співробітники адміністрації та охоронці.
Таких свідків достатньо, щоб розпочати фахове розслідування. Причому, встановлення факту знищення подібних записів, навіть за наказом Президента, є підставою для іншого розслідування, вже парламентського – з боку Спеціальної слідчої комісії чи профільного Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Україна – не монархія, а демократична і правова держава, згідно зі ст1. її Конституції, тому навіть Президент при виконанні своїх повноважень з питань зовнішньої політики має робити це винятково в рамках чинних законів і є підзвітний найвищому законодавчому органу країни.
Парламентський нагляд за діями Президента – обов’язок Верховної Ради України. Наприклад, чи відповідають вимогам закону України “Про оборону” переговори Президента з керівником країни-агресора про “економічне” співробітництво під час відбиття агресії, запровадження у країні “особливого стану” і загибелі тисяч патріотів на фронті.
Народний депутат, який їх оприлюднив, ніколи не приховував своїх проросійських поглядів. Але в разі їх правдивості це привід для ухвалення Верховною Радою нового закону про запровадження інституту Генеральних інспекторів і офісу професійної етики стосовно всіх державних установ України, на кшталт американського. А також для законодавчого врегулювання процесу документування, охорони і збереження всієї інформації, яка є підставою для ухвалення найвищими посадовцями і органами влади стратегічних рішень у державі.
Зокрема, будь-які свідчення перед парламентським комітетом, в тому числі на закритих слуханнях, слід прирівняти до надання показів під присягою для всіх громадян України: держслужбовців, представників спецслужб, розвідувальних і правоохоронних органів. З відповідною кримінальною відповідальністю за неправдиві свідчення.
Нарешті, це – тест для нашої чинної вищої політичної влади.