Народний депутат України, голова комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики та банківської діяльності Сергій Рибалка підбив підсумки 2016 року.

– Сергію Вікторовичу, закінчується високосний 2016 рік. Яким він був для фінансово-банківського комітету Верховної Ради?

– Це рік був для всієї України вкрай складним. Ми живемо у воюючій країні, ніяк не можемо вийти із глибокої економічної кризи, тому найважливіше було не допустити погіршення стану економіки та стабільності фінансової системи, передає Корупція.Інфо

На жаль, через фактичну відсутність сталої більшості та високу заполітизованість роботи Верховної Ради далеко не всі законодавчі ініціативи вдалося довести до результативного голосування. Тим не менш, на сьогоднішній день наш комітет є одним з найбільш активних у парламенті не тільки за кількістю, а й за якістю та вагомістю законодавчих ініціатив.

– Яким є найбільше, на вашу думку, досягнення Комітету в 2016 році?

– Беззаперечно таким досягненням для нашого Комітету була розробка та затвердження Стратегії розвитку банківської системи України до 2020 року. Ідея створити такий документ виникла у нас як відповідь на головний виклик, який стоїть сьогодні перед країною – подолати бідність та підвищити життєвий рівень громадян. Для цього, в свою чергу, необхідно забезпечити стійке тривале зростання економіки протягом як мінімум 10-15 років. І найголовніше – відійти від сировинної економіки, коли ми постачаємо за кордон дешеві руду, ліс-кругляк чи металобрухт, а потім купуємо вироблені в інших країнах дорогі готові товари.

Отже, Україні необхідна середньострокова стратегія для кожного з секторів економіки. Щоб стимулювати владу до стратегічного планування, наш комітет першим в парламенті запропонував системне бачення майбутнього своєї галузі. Для розробки Стратегії розвитку банківської системи ми поєднали зусилля провідних українських вчених, експертів ринку, фахівців НБУ та народних депутатів, членів фінансово-банківського комітету. В результаті ми створили унікальний документ. У травні 2016 року Стратегія була ухвалена Комітетом.

– Якщо стисло, в чому полягають основні новели Стратегії? В чому вона, наприклад, відрізняється від офіційного бачення НБУ щодо розвитку вітчизняної банківської системи?

– Це альтернативне експертне бачення розвитку галузі фінансової галузі. На відміну від регулятора, наша Стратегія передбачає переорієнтацію дій усіх гілок влади, а також усієї фінансової системи на економічне зростання. Зокрема, ми вважаємо, що ключовим завданням НБУ має стати забезпечення економічного розвитку. А усе інше – стримування інфляції, стабільність валютного курсу чи загалом фінансової системи – це важливі завдання для досягнення головної мети економічного розвитку.

Ми переконані, що НБУ повинен створювати умови для кредитування, не допускати грошового голоду для вітчизняних виробників, особливо для підприємств з достатньо високим рівнем технологій.

Крім того, Нацбанк повинен не виводити з ринку з політичних або навіть з корисливих мотивів здорові банки, а навпаки, допомагати їм стати на ноги, якщо це можливо.

Стратегія також передбачає спеціалізацію державних банків, з тим, щоб вони працювали на підтримку експортерів, на кредитування невеликих підприємств, розвиток середнього класу. Ми нарешті прийняли закон про створення однієї з таких спеціалізованих державних установ – Експортно-кредитного агентства, головним завданням якого є підтримка високотехнологічного експорту.

Наступним кроком має стати створення Банку розвитку, який буде фінансувати модернізацію вітчизняних підприємств, важливих інфраструктурних проектів, а також здешевлення кредитування для малого і середнього бізнесу.

– Ви згадали про створення Експортно-кредитного агентства. Чи зможе воно запрацювати в 2017 році?

– Закон вже підписав Президент України. Скажу відверто: це стало можливим завдяки надзвичайним вмінням та наполегливості лідера Радикальної партії Олега Ляшка, а також завдяки величезній роботі нашої експертної групи та моїх колег, передовсім Віктора Галасюка.

Важливо, що ми переконали у необхідності створення такої інституції, як центральної частини системи підтримки вітчизняного експорту, і керівництво Кабінету Міністрів. Тож попереду велика роботу Уряду.

Маю велику надію, що ЕКА запрацює вже у 2017 році. Ми повинні надати новоствореній установі значні обсяги фінансування. Йдеться про спрямування у систему підтримки експортерів мільярдів гривень. Лише тоді, коли ми будемо витрачати на це співставні кошти, із тим, що витрачають більшість наших іноземних конкурентів, ми зможемо істотно наблизитись до рівної конкуренції із ними. А поки ми в абсолютно нерівних умовах.

Наприклад, більшість китайських корпорацій пропонують закордонним покупцям їхнього обладнання, верстатів чи іншої складної продукції дешеві кредити під 3-5% річних. Як можна із ними конкурувати без подібного інструменту?

Ми чудово розуміємо, що найближчими роками Україна матиме дуже обмежені бюджетні ресурси. Саме тому нам потрібне якісне стратегічне планування, аби розписати обсяги державної підтримки експорту по роках. Щоб кожний інвестор знав: через 5 чи 7 років ніхто не скасує таку підтримку, не згорне фінансування через відсутність коштів, і можна упевнено вкладати інвестиції у нове виробництво із високою доданою вартістю. Якщо ми не надамо інвестору кращі умови та стабільність державної політики, усі кошти підуть в інші країни.

Звичайно, державних ресурсів не вистачить. Ми також розраховуємо на участь міжнародних фінансових організацій у рамках програм ЕКА.

І надзвичайно важливо, щоб система підтримки експорту будувалася максимально публічно та прозоро. Парламент разом із експертним середовищем повинні прискіпливо контролювати використання державних коштів аби мінімізувати корупційні ризики.

Наша фракція, Комітет і, сподіваюсь, всі конструктивні сили парламенту, будуть максимально сприяти практичній реалізації ЕКА. Цього від нас очікує вітчизняний бізнес, який надав нам безцінну допомогу під час роботи над цим законом.

– Фінансово-банківський Комітет та ви особисто сьогодні вважаєтесь головними опонентами чинного правління Нацбанку. Чим закінчилося професійне протистояння між вами в 2016 році? Чи буде знайдений консенсус між НБУ та Комітетом в наступному році?

– Публічна дискусія з регулятором, яку ініціював та активно проводив Комітет в цьому році, – це зіткнення двох світоглядів, двох парадигм розуміння ролі та функцій центрального банку в країні. Ми ставимо собі за мету не лише вийти з економічної кризи, але й в перспективі посісти гідне місце у світовій економіці.

Як говорить відомий фінансовий експерт Ерік Найман, в офіційній позиції НБУ ставить воза попереду кобили. Вони кажуть, що тримають запланований рівень інфляції. І якщо все буде гаразд, то, можливо, це допоможе економічному зростанню. У реальності Нацбанк своїми діями продовжує тримати національну економіку в стані грошового голоду. Усі вільні кошти банків він витягнув на свої депозитні сертифікати, ставки по яких залишаються на рівні, вищим за рівень інфляції. Банкам нема сенсу напружуватися і шукати здоровий бізнес, щоб видати кредит. Ця політика кардинально блокує відновлення кредитування і гальмує зростання економіки.

Окрім того так звана «чистка» банківської системи не призводить до кардинального покращення ситуації у банках що залишилися. Рівень проблемних кредитів продовжує зростати. Добре, що нарешті ухвалено рішення щодо «Приватбанку». Чим довше тривало би консервування проблеми, тим гірші наслідки для економіки ми б отримали. Але треба зробити серйозні висновки. Мають бути покарані ті працівники сфери банківського нагляду, які допустили виникнення проблеми такого масштабу. Ситуація із «Приватбанком» яскраво ілюструє усі наші пропозиції. На основі нашої Стратегії ми розробили законопроект про прозорість роботи НБУ. Наш комітет вже рекомендував його Верховній Раді до ухвалення. Ми пропонуємо системні механізми підвищення відповідальності керівництва Нацбанку за діяльність цього важливого інституту. Проект також передбачає суттєвий крок до європейської практики щодо публічності роботи центрального банку. Кожний крок щодо банків має публікуватися, а причини падіння кожного банку мають ретельно аналізуватися, із усіма кроками регулятора та різних державних органів.

Окрім того ми вважаємо, що влада повинна створити умови для розвитку різних банків. У тому числі, за прикладом європейських країн, – середніх та малих, спеціалізованих, регіональних та кооперативних. Світовий досвід показує, що коли банки надто виростають, вони можуть створити катастрофічні проблеми для всієї економіки.

Штучна спрямованість НБУ на зменшення кількості банків, на знищення малих та середніх банків зменшує конкуренцію, збільшує загрозливу концентрацію капіталу. З часом, коли державні банки продадуть, в Україні залишаться лише великі іноземні банки. Навіть їх працівники визнають, що, наприклад, французькі банки кредитують переважно французький бізнес, німецькі – німецький тощо. Ми також постійно звертаємо увагу влади на ризики, які несуть у собі банки із російським капіталом. Витиснення українського капіталу з ринку матиме довгострокові негативні наслідки для економічного розвитку України.

– Можете докладніше розповісти про ваш законопроект про НБУ?

Ми категорично не сприймаємо намагання Нацбанку підміняти поняття «незалежність центрального банку» поняттями «безкарність» та «вседозволеність».

Зокрема, документом пропонується встановити механізми реалізації конституційних повноважень Ради НБУ та чіткий порядок звільнення керівництва регулятора. Голова Нацбанку має нести персональну відповідальність за результати діяльності.

Під час розробки законопроекту ми з експертами взяли за основу роботу європейських центробанків. Тому ми пропонуємо зобов’язати регулятора публікувати докладно всі рішення про визнання банку неплатоспроможним із детальною мотивацією, що робив НБУ, аби врятувати банк, а також трирічну звітність такого банку. Крім того, повинні повністю публікуватися всі нормативні акти Нацбанку, щокварталу, а в кризові періоди, щомісячно, – всі показники стійкості банківської системи, обсягів кредитування і заборгованості по кредитах.

Учасники ринку, експерти та пересічні громадяни повинні знати, що відбувається.

– Ви говорили, що із Радою НБУ вдається знайти спільну мову?

– Світовий досвід свідчить: лише у тісній співпраці усіх гілок влади можна досягти суттєвих результатів у реформах. Цієї осені представники нашого Комітету вивчали японський досвід виходу з кризи. Серед іншого ми зустрічалися із колишнім керівником Банку Японії. Масаакі Сіракава почав працювати в Банку Японії ще у 1972 році. Перше на чому він зробив наголос – на важливості взаємодії центробанку із парламентом та урядом. Свого часу він виступав мінімум двічі на місяць на парламентській сесії, а у кризові періоди – і щотижня. А у профільному комітеті він працював постійно. Адже у Японії, як і у багатьох інших країнах, центральний банк підзвітний парламенту. Систематичні звіти керівників центральних банків – це нормальна практика також всіх європейських країн. А Україна знаходиться в значно гіршій економічній ситуації. Тож ми зобов'язані взаємодіяти щодня!

Говорили з ним і про японській досвід стимулювання економічного зростання через державні банки та спеціальні агенції. Взагалі усе, за що відповідають центральні банки різних країн світу так чи інакше спрямоване на підтримку економічного розвитку. Тому це важливий напрямок роботи центрального банку Японії – дослідження різних галузей економіки та напрацювання пропозицій щодо їх підтримки. Здешевлення кредитування – спільне завдання центрального банку та уряду. Тож, звичайно, Масаакі Сіракава підтримав нашу ініціативу, яку ми з колегами по фракції Радикальної партії, а також депутатами інших фракцій просуваємо вже другий рік – створення системи підтримки українського експорту. Подібну розгалужену систему Японія почала впроваджувати ще на початку 50-х років минулого століття, і вона діє й досі.

Тому, повертаючись до вашого питання, скажу: ми співпрацюємо із усіма: держорганами, експертами, профільними асоціаціями. І з усіма, окрім деяких окремих керівників, нам вдається знайти точки дотику, напрацювати компромісне рішення. І це спільна позиція усіх членів комітету із різних політичних сил.

Дискусію щодо важливої ролі Ради НБУ ми розпочали ще під час обговорення проекту нашої Стратегії, продовжили – під час напрацювання законопроекту про прозорість Нацбанку.

Сам факт призначення Ради НБУ в цьому році вважаю певною перемогою Комітету та всіх конструктивно налаштованих сил в українському парламенті. Перед призначенням Ради майже рік Нацбанк працював поза конституційним полем, адже дії правління НБУ фактично ніхто не контролював. Тим не менш, вперше в історії України наш Комітет восени цього року в присутності незалежних ЗМІ провів публічний конкурс із вибору кандидатур в Раду НБУ від парламенту. В результаті було обрано та запропоновано Верховній Раді четвірку кандидатів до Ради НБУ.

Кілька місяців поспіль цю постанову не ставили до порядку денного, не зважаючи на мої особисті прохання під час кожного засідання Погоджувальної ради. Очевидно, в ручному режимі владі було зручніше чистити банківську систему. Не витримавши такого свавілля, асоціації учасників фінансового ринку звернулися до парламенту та керівництва держави з вимогою створити тимчасову слідчу комісію з оцінки дій керівництва Нацбанку. Саме тому влада нарешті вирішила призначити членів Ради НБУ.

Дуже добре, що нарешті Рада НБУ до кінця року встигла затвердити стратегічно важливий для економіки документ – Основи грошово-кредитної політики Нацбанку на 2017 рік. Вперше в історії України було організовано публічну експертну дискусію щодо найголовніших завдань та інструментів грошово-кредитної політики. І наш комітет доклав до цього чимало зусиль. На прохання Ради Національного банку фракція Радикальної партії надала власні пропозиції. В результаті їх частину було враховано.

– Два роки продовжується банкопад. І кінця і краю йому не видно. Що за цей час ви можете сказати про систему гарантування вкладів. Вона працює?

– За останні два роки було ліквідовано майже половину банківської системи, підприємства та громадяни втратили кілька сотень мільярдів гривен. На компенсацію вкладів людям з державного бюджету було витрачено майже 80 млрд грн. Фонд спромігся продати активів збанкрутілих банків менше, ніж на десяту частину цього об’єму.

Тому ми з експертами вважаємо, що чинна система гарантування банківських вкладів потребує серйозного коригування. Не можна допускати, щоб в авральному порядку вирішувалися проблеми ошуканих вкладників. Система повинна працювати не на знищення банків і розподіл їхніх активів. Вона повинна стимулювати банки до менш ризикованої діяльності, захищати їх від недобросовісних позичальників, а також рятувати банки та вклади людей і бізнесу у скрутні часи. Адже на цьому ґрунтується довіра.

Ми розробили законопроект про реформування системи гарантування вкладів спрямований на вдосконалення процедури виведення банків з ринку, захист людей і підприємств, а також відновлення довіри до банківської системи. Зокрема, пропонується підвищити граничний рівень відшкодування вкладів людям до 400 тис грн. Також пропонуємо встановити регулярні внески банків до Фонду гарантування – залежно від ступеню ризику їх діяльності. Ця модель стимулюватиме банки до менш ризикованих операцій.

Серед інших пропозицій – зміна черговості виплат при ліквідації банку. Перші три черги – без змін, включаючи гарантовані усім фізичним особам суми. У четверту – пропонуємо виплачувати вклади фізичних осіб, які перевищують гарантований ліміт, а також – гроші підприємств. А вимоги Фонду гарантування – у п'яту чергу, Національного банку – у шосту. В результаті НБУ повинен бути більш зацікавленим не дати розікрасти активи банку, а Фонд гарантування – продати їх за якомога більшу ціну. Зараз є очевидний конфлікт інтересів: Фонд має всю інформацію про банк та його активи, і сам їх продає. Що буде з вкладниками понад гарантовану суму його не хвилює. Це створює величезне підґрунтя для зловживань.

Крім того, ми пропонуємо суттєво підвищити прозорість та публічність роботи ФГВФО: суттєво розширюємо перелік інформації для обов'язкового оприлюднення та встановлюємо відповідальність за це посадових осіб. Інформація щодо таких банків має втрачати статус банківської таємниці та публікуватися повністю.

Ми уважно вивчаємо міжнародний досвід. Зокрема, ми домовились із японськими колегами, що продовжимо співпрацю із застосування в Україні їхніх найбільш успішних напрацювань із урахуванням реалій нашої країни.

– Що зроблено владою для вирішення питання проблемних кредитів у банківській системі?

– Ще влітку 2016 року парламент ухвалив закон про фінансову реструктуризацію боргів юридичних осіб. Цей закон повинен допомогти «живим» підприємствам та банкам домовитись по кредитах у позасудовому порядку, щоб не допускати банкрутства. Досвід багатьох банківських криз в різних країнах показав: чим швидше підприємства позбавляться проблемних кредитів, тим швидше запрацює банківська система та почнеться економічне зростання.

Робота над ним була дуже складною. В рамках його доопрацювання до другого читання було проведено велику кількість засідань робочої групи за участі представників Мінфіну, НБУ, банків та міжнародних фінансових організацій. Разом ми опрацювали понад чотири сотні поправок.

Проте, реалізація закону про фінансову реструктуризація вирішить не більше 10% проблем «поганих» кредитів. Потрібні додаткові дії влади – від створення спеціальної установи для їх «утилізації» до випуску державних облігацій під цей процес. Механізми є, але без доброї волі Мінфіну та НБУ цього не відбудеться. Це дійсно проблема, адже після важкого рішення щодо «Приватбанку» уряд навряд чи наважиться на чергові витрати.

Проте наголошую: чим більше ми будемо затягувати вирішення проблеми, тим більшу ціну заплатить Україна за вихід із найскладнішої у світі фінансово-банківської кризи. А платити усе одно доведеться.

– Цього року Верховна Рада ухвалила закон про споживче кредитування. Чи вважаєте ви його здобутком Комітету? Чи можуть українці чекати покращення умов кредитування під час купівлі споживчих товарів?

– Безумовно, це наш вагомий здобуток. Ми вперше настільки докладно виписали усі нюанси стосунків банку та позичальника. Однією з головних новел закону є зобов’язання банків роз’яснювати людям умови та особливості надання кредиту у вигляді паспорта споживчого кредиту. Банки також мають проводити оцінку кредитоспроможності позичальника. Змінюється черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит та врегульовується надання додаткових послуг.

Законом запроваджено можливість ведення електронного документообігу між кредитором та споживачем, уточнені умови та терміни відмови людини від кредиту та розрахунку сум повернутих коштів з урахуванням здійснених банками витрат.

Усі новели закону про споживче кредитування спрямовані на захист простих людей та забезпечення розвитку цивілізованого ринку у цій сфері. Ми впевнені, що його імплементація буде вигідна простим людям, банкам, і всій економіці, оскільки зменшить рівень проблемних кредитів у майбутньому.

– Чи задоволені ви роботою Комітету у врегулюванні проблеми з вкладниками банку «Михайлівський»?

– Дуже добре, що Президент України перейнявся проблемою вкладників банку "Михайлівський". Наш комітет опрацював його законопроект у найкоротші терміни. Але чи має Президент займатися проблемами кожного збанкрутілого банку окремо? Звичайно – ні. Ситуація з «Михайлівським», скоріше, виключення. Дуже важливо, щоб в країні усі державні структури щоденно працювали і без особистого втручання Глави держави.

За лаштунками цих рішень залишилося питання про ефективність банківського нагляду та відповідальність працівників НБУ, які не могли не бачити, що в «Михайлівському» будується фінансова піраміда і не вжили жодних попереджувальних заходів.

В підсумку, за цю аферу українські платники податків мають сплатити 1,2 млрд грн.

– Нарешті, головною подією року в банківській системі України стала націоналізація найбільшого приватного банку країни – «Приватбанку». Чи правильним було це рішення?

– Україна є воюючою країною, тому вкрай важливо підтримувати стабільність фінансової системи. Проблеми «Приватбанку» виникли давно, і поступово виросли до масштабів загроз національній безпеці. Тому, в цілому рішення про націоналізацію банку було правильним. Найкращим з усіх інших варіантів. Спільне завданням усіх гілок влади зробити все можливе, щоб жодне підприємство і жоден громадянин не втратив жодної копійки.

Зважаючи на розмір «Приватбанку», головним було не допустити паніки. З цим завданням ми успішно впоралися. Як відповідальний політик, я вирішив вслід за лідером РПЛ зробити свій внесок в заспокоєння суспільної думки, та перевести частину власних заощаджень у «Приватбанк».

Подальша доля банку залежатиме від ефективності роботи його нового керівництва. І дуже важливо, щоб він не перетворився на чергову корупційну годівницю.

– Що із запланованого Комітетом не вдалося зробити в 2016 році? Які маєте плани на 2017 рік?

– Прикро, що і в цьому році не вдалося вирішити питання реструктуризації заборгованості валютних позичальників. На жаль, жоден із запропонованих законопроектів на сьогодні не має підтримки в парламентській залі. Досі ми не дійшли компромісу із банками щодо механізмів врегулювання боргів людей. Але ми не полишаємо надії знайти підтримку більшості народних депутатів, доопрацювати закон у другому читанні та нарешті ухвалити його.

Що стосується наступного, 2017 року, плануємо продовжити роботу із напрацювання законопроектів в рамках реалізації нашої Стратегії розвитку банківської системи. Багато уваги будемо приділяти реформі НБУ та системи гарантування вкладів, розвитку банківської системи та стимулюванню кредитування. Будемо також працювати над розвитком фондового, страхового ринку, роботою небанківських фінансових установ.

2016-й був складним для країни, і сподіваюсь, що у наступному році нам вдасться працювати ще більш системно та продуктивно.