Херсонщина розбурхує інформаційний простір. Що буде далі та як це буде?
Зараз дуже багато інформації про ситуацію і в основному вона глибоко ніяка. Окупанти насичують плацдарм, бігти ніби вже не збираються, загалом, все погано – все зникло, пише Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір”, Олександр Коваленко
Насправді не так. До того ж дуже і кардинально не так. Але про все по черзі.
Отже, на правому та лівому березі зараз сконцентровано близько 40 БТГр РІВ. Це практично порівняно з потенціалом РВВ на північному плацдармі в лютому-березні та Донбаським плацдармом.
Багато? Так багато. Але кількість це не означає якість, що доводилося неодноразово на Північному плацдармі, у Харківській області та на бахмутсько-авдіївській локації, яку переважаючі сили противника не можуть ковтнути вже понад 4 місяці.
Крім того, багато хто з цих БТГр недоукомплектовані. Нестачу особового складу заткнули частково-мобілізованими, а от по техніці часто-густо некомплект. Це має свій, дуже істотний вплив на якість даних підрозділів і можливість виконання ними безпосередніх функцій.
На правобережжі зараз концентрація противника становить від 23 до 25 БТГр. Вони перебувають у постійному русі та пульсації, як гангрена. З одного боку, вони створюють видимість зміцнення лінії оборони, особливо в локації Берислав – Високе, у спробі тримати контроль за напрямом Дудчани-Милове-Берислав та з Давидів-Брід, з іншого – вони справді займаються вивезенням усього, що тільки можна вивезти.
Коваленко вже не вперше звертає увагу на парадоксальність поведінки окупантів на правобережжі, що мене наводить на думку, що вони все ж таки намагатимуться втримати правобережжя, але не тримати. Наприклад, Бахмут, це те місце, яке тримають ЗСУ, а ось Лиман лише намагалися втримати РВВ, а це дві великі різниці.
Крім того, практично всі основні зусилля інженерних підрозділів РВВ зараз сконцентровані на зведенні ліній лівим берегом. В той час, як правий вони забезпечують біомасою, лівий повноцінно інженерно зміцнюють.
Також важливим чинником є система забезпечення та управління підрозділів. Обидві ці системи правому березі функціонують, м’яко кажучи, погано. Під постійним тиском ЗСУ відновити їхнє функціонування РВВ не вдається, отже, забезпечити оборонні дії повноцінно – теж.
Та й втеча колаборантів, вивезення всього того, що погано лежить і, що важливо, евакуація російського медичного персоналу говорить про те, що, незважаючи на всі ці страшні БТГр, сенсу в них без усього вищевикладеного не так вже й багато.
Слід розуміти, що контрнаступ ЗСУ на правобережці не проходитиме за тим самим сценарієм, як у Харківській області. Воно складатиметься з кількох етапів, з паузами між ними. Звільнення однієї локації, другої, третьої та Херсон.
На кожному з цих етапів росіяни не зможуть стримувати тиск ЗСУ довше, ніж у межах 1-2 тижнів. Тобто, фактично, питання з правобережкою, не дивлячись на біомасу, що знаходиться на ній, може бути вирішене до кінця 2022 або на початку 2023 року. У разі комбінованого контрнаступу, що охоплює відразу кілька локацій – навіть швидше.
Варто зазначити, що Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов заявив, що операція зі звільнення Херсона може тривати до кінця листопада
Про це він розповів у інтерв’ю The Drive.
“Швидше за все, операція зі звільнення Херсона триватиме до кінця наступного місяця”, – сказав Буданов.
Він наголосив, що зараз у Херсоні перебувають найбільш підготовлені та найбоєздатніші російські підрозділи.
“Велика частка з них – це десантні війська РФ, російські сили спеціального призначення та морська піхота, тобто найбоєздатніші підрозділи, які є у Росії. Вони складають кістяк угруповання, який також посилюється мобілізованим складом. Його бойова складова – це приблизно 40 тис.”, – зазначив Буданов.