Директор запрошував дітей до себе у кабінет “подивитися мультики”.

За результатами проведення слідчих дій поліцейські встановили, що більше двох років 59-річний чоловік, на якого були покладені обов’язки щодо виховання та піклування про потерпілих, вчиняв відносно них розпусні дії та сексуальне насилля.

Дії завдавали фізичного болю дітям та розбещувало їх, повідомляє відділ комунікації поліції Одеської області.

З’ясувалося, що чоловік запрошував дівчаток до свого кабінету “подивитися мультики” та поїсти солодощів й задовольняв свої сексуальні потреби шляхом демонстрації дітям свого інтимного органу, доторками та схилянням до зворотних дій.

Правопорушник просив дітей нікому не розповідати про ці “ігри”, пояснюючи, що це таємниця.

Чоловіку було повідомлено про підозру за частиною 4 статті 153 (Сексуальне насильство) та частиною 2 статті 156 (Розбещення неповнолітніх) Кримінального кодексу України. За скоєне підозрюваному загрожує до 10 років позбавлення волі. Наразі слідчі клопочуть про обрання фігуранту запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Раніше повідомлялося, що директора дитячого будинку у місті Ізмаїл, що на Одещині, підозрюють у розбещені вихованців – відомості щодо розпусних дій стосовно трьох дівчат семи та п’яти років були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Діти казали, що ходили до кабінету директора дивитись мультфільми та гратись. Обвинувачений Віктор Проценко все заперечував.

Співробітниця будинку дитини, яка повідомила про злочин, заявляла, що директор неодноразово забирав дітей до свого кабінету . І одного разу діти розповіли їй про те, що там відбувалося.

Родичами директора будинку дитини є три депутати різних рівнів: райради, міськради, і ексдепутат ВР. А в друзях сім’ї – співробітник прокуратури Одеської області, керівництво міськвідділу поліції і начальниця міської служби у справах дітей.

Дітей допитували за участі психолога, що працює за методикою “зеленої кімнати” (тобто проводить інтерв’ювання дитини, яка потерпіла або стала свідком злочину, в умовах, що не допускають повторної травматизації психіки).