Нещодавно в The New York Times з’явилася стаття про російських дезертирів, які десятками тисяч біжать від мобілізації до Грузії, де наприкінці автори цитують одного з втікачів, який “сподівається, що українці усвідомлять, що в кожній нації є погані та хороші люди”.

На неї відреагував і постійний представник України в ООН Сергій Кислиця 

Дипломат ставить питання у Twitter, від чого насправді тікають російські чоловіки призовного віку.

У матеріалі “Паніка, хабарі, кинуті машини та втеча пішки: портрети втечі з Росії” журналісти описують кілька портретів/історій втікачів.

31-річний геолог Володимир із Санкт-Петербурга каже, що “у кожній російській родині є хтось, хто підтримує війну, і хтось, хто проти неї”, який нібито був на одному антивоєнному протесті, але “швидко зрозумів і його небезпеку, і його марність”.

26-річний айтівець Антон із Краснодара заявив – “не підтримую жодних військових дій проти України” та “повністю на боці України”, а тому “не хочу йти вбивати українців”.

35-річний інженер Ілля із Москви стверджує, що призову не боїться, але втік, бо не хоче бути “обмеженим у можливості подорожувати”.

26-річний студент та інструктор з вітрильного спорту Сергій з Геленджика нарікає, що “сьогодні ти нормальна, вільна людина, а завтра ти йдеш до армії, а якщо ти не хочеш цього робити, то йдеш до в’язниці”. Він каже, що “якийсь час тому ми здавалися вільною країною”.

31-річний фінансист Кирило з Ростова “сподівається, що війна скоро закінчиться”, і каже, що знає – “деяким українцям буде боляче дуже довго”. Але, сподівається він, “вони дійдуть усвідомлення, що в кожній нації є погані та хороші люди”.

Кислиця пише: “Питання у тому, чи тікають вони від призову, бо не хочуть вбивати українців, чи тому, що не хочуть, щоб їх убивали?”

“Як 21 вересня стало 24 лютого для багатьох росіян, які раніше жували попкорн і дивилися по телевізору вторгнення в Україну”, – написав він.

Раніше ж Сергій Кислиця назвав росіян, які тікають від мобілізації, “армією троянських вершників”, які до останнього були вірними диктатору Володимиру Путіну і підтримували всі його рішення. П

За його словами, справжніх російських опозиціонерів слід розглядати як тимчасових біженців, які потребують захисту у Європі та інших країнах.

Водночас він зазначив, що “армія троянських вершників”, які є потенційними російськими військовими, можуть загрожувати безпеці Європи, особливо сусіднім з Росією країнам.

Дипломат тоді наголосив: Україна та союзники не повинні заплющувати очі на високу ймовірність того, що сотні тисяч призовників-біженців, які тікають до Європи від мобілізації, — це ті само люди, які залишалися вірними Путіну та підтримували війну проти України, а також нападки на демократичний світ.

До цього додамо, що деякі країни ЄС вже зробили свій вибір

Прем’єр-міністерка Литви Інгріда Шимоніте заявила, що порятунок росіян від мобілізації не є обов’язком її країни та інших держав. 

За її словами, війна Росії проти України розпочалася ще у 2014 році, а повномасштабне вторгнення триває з 24 лютого, а тому громадяни РФ мали достатньо часу, щоб визначитися, якою є їхня позиція щодо війни.

“Мені було б незрозуміло, якби ми впускали людей із гуманітарних причин лише тому, що для них війна була нормою, поки вони бачили її по телевізору, сидячи на дивані, а стала ненормальною, коли уряд та Шойгу призвали до армії та запропонували фізично прийняти у цьому участь”, — сказала Шимоніте.

Вона наголосила, що ситуацію кожного росіянина, який проситиме про в’їзд до Литви, країна розглядатиме окремо.

“Порятунок усіх громадян Росії від мобілізації, напевно, не входить до обов’язків Литви та інших сусідніх країн”, — резюмувала прем’єрка.