Як відомо, чинний міністр фінансів Сергій Марченко та екссекретар Ради нацбезпеки Олександр Данилюк мають досвід спільної роботи як мінімум з початку 2010-х, коли Данилюк працював позаштатним радником з економічних питань у Віктора Януковича.
Такий союз призвів до того, що у новому політичному сезоні Данилюк не лише отримує максимально лояльні умови в ефірах телеканалів Ріната Ахметова для критики чинної влади та нагнітання панічних настроїв, а й активно підтримує діяльність новоявленого опозиціонера Дмитра Разумкова. За чутками від співрозмовників в оточенні Данилюка і Рябошапки, зараз йдуть торги за можливість включення якщо не самих Данилюка-Рябошапки-Клімкіна до майбутнього великого політичного проєкту Разумкова (все-таки не гоже їм працювати на електоральному полі південного сходу, їм більше підходить центральний – і західноукраїнський електорат). У цій “шахівниці” особливу роль відводять Сергію Марченку, пише delo.ua.
Подейкують, що міністру порядком набридла чиновницька рутина і всі свої провали з виконанням бюджету, переговорами з МВФ, зовнішній борг, який активно збільшується.
Тому, він з радістю перекладе ці обов’язки на плечі наступника. Крім того, міністр, ймовірно, не готовий буде захищати бюджет-2022 від бажань депутатів, щоб і так розбалансований кошторис країни на наступний рік взагалі не розсипався. “Старий друг” Олександр Данилюк, цілком можливо, вже навіть готовий порозумітися з цього приводу перед західними партнерами.
Приблизно з кінця весни 2020 року Данилюк регулярно з’являється на каналах групи “Україна” Ріната Ахметова, де отримує або праймові особисті ефіри, або більшу свободу дій на підсумкових шоу Савіка Шустера. Водночас вони з Рябошапкою та Клімкіним уже регулярно та голосно критикують Зеленського через зв’язки з олігархами.
Водночас перспективи політичного майбутнього Марченка в Раді цікаві (програш у 2019 році в команді Гройсмана сильно зачепив його самолюбство). І “звільнення міністра-реформатора” може стати добрим трампліном для політичної кар’єри. Потрібно тільки знайти гарний керований скандал. А місцем застосування його талантів може стати нова партія Разумкова.
Настрої звільнити Марченка знову розігріваються і всередині фракції “Слуга народу”, де охочих отримати крісло міністра під свій контроль достатньо, починаючи з голови комітету з питань податків та фінансової політики Данила Гетьманцева. Тому ситуація, коли “і верхи можуть, і низи хочуть” більш ніж назріла. Інша річ, що спочатку перед стартом політичної кар’єри міністру, ймовірно, доведеться заглянути до слідчого.
Все тому, що частина спільної біографії Марченка та Данилюка, де вони працювали на благо Віктора Януковича, згодом згадає Генеральна прокуратура. У 2017 році відомство розслідувало можливу причетність Данилюка та цілої низки інших співробітників до злочинів президента, що втік. Їх вважали причетними до розкрадання щонайменше 18 млрд грн.
Потім Марченко та Данилюк щасливо перейшли на роботу до команди Петра Порошенка. При цьому вже за півтора місяця після інавгурації Данилюк став представником президента в уряді, він також очолював групу радників віце-прем’єра Володимира Гройсмана, а з вересня 2015 року – заступником глави Адміністрації президента.
Далі 2016-го Данилюк, ставши міністром, забирає Марченка до Мінфіну заступником. 2018-го після скандального звільнення Данилюка через конфлікт з Гройсманом Марченком теж пише заяву про відставку. І переходить на роботу до Адміністрації Порошенка — на місце заступника з економічних питань, яке раніше обіймав Данилюк.
Очевидно, що Данилюк та Марченко не просто рядові колеги по роботі. Той факт, що Данилюк обійняв посаду секретаря РНБО у команді Володимира Зеленського, анітрохи не зруйнував цих контактів. Навпаки, Данилюк не просто тримав Марченка на відстані витягнутої руки, а й неформально радив його кандидатуру в уряд Дениса Шмигаля у березні 2020 року, коли виявилося, що Ігор Уманський не може виконувати своїх обов’язків. А потім уже й сам Марченко почав протягувати у вертикаль влади перевірені кадри з минулого, наприклад, кандидатом на голову ДПС став Олексій Любченко (згодом перший віце-прем’єр, якого звинувачували в причетності до багатомільярдних “скруток” ПДВ).