Глава МЗС РФ Сергєй Лавров спровокував дипломатичну суперечку на неформальній зустрічі перед засіданням міністерської ради ОБСЄ у Стокгольмі і отримав рішучу відповідь глави МЗС України Дмитра Кулеби і держсекретаря США Ентоні Блінкена.

Про це кореспонденту “Європейської правди” розповіли поінформовані джерела.

Вчора ввечері наприкінці робочої неформальної вечері, з якої почалося міністерське засідання, під час обговорення ролі ОБСЄ у врегулюванні конфліктів, Лавров звинуватив Київ у системному порушенні Мінських угод і зриві режиму припинення вогню на Донбасі.

“Свій виступ він супроводив тезами роспропаганди про держпереворот та нацистів в Україні. Це спровокувало дипломатичну сутичку. У присутності всіх інших міністрів Кулеба взяв слово і поставив Лаврова на місце”, – розповів співрозмовник ЄвроПравди.

Промова глави МЗС РФ викликала суперечку – слово взяв Кулеба і “поставив Лаврова на місце”, каже джерело. Глава української дипломатії заявив, що Росія вбиває українських військових, систематично блокує роботу місії ОБСЄ на Донбасі та не виконує взятих на себе зобов’язань. Блінкен рішуче підтримав Кулебу.

За словами джерела, після цього Лавров роздратовано повторював свої тези, але глави МЗС України та США знову дали йому відсіч.

Ситуацію вже встиг прокоментувати журналіст та політолог Кирило Сазонов.

“Кремль боїться пропозицій Києва щодо прямих переговорів з приводу конфлікту на Донбасі, як чорт від ладану. Що досить зрозуміло малює реальний стан справ у відносинах країн до проблеми. Україна хоче миру, а тому наполягає на переговорах. Росія переговори відкидає, відповідно мирне врегулювання їй не потрібне. Для дипломатів цього достатньо, можна наполягати на посиленні тиску санкцій. Чи розуміють це у Кремлі?

Безперечно. Проте йдуть на ці неминучі втрати в дипломатичних позиціях. Чому? Питання цілком резонне.

Отже, президент України Володимир Зеленський всоте під час звернення до Верховної Ради заявив, що мирного врегулювання можна досягнути лише шляхом прямих переговорів з Росією. Чим викликав критику у низки опозиційних депутатів у найширшому діапазоні. Від “прямі переговори несуть ризики для нашої країни” до “зрада, вони домовилися здати Україну і хочуть просто зробити це формально на переговорах”. Пікантність ситуації надавало те, що Україна веде переговори з РФ із 2014 року.

У Мінському процесі сторони переговорів Україна та РФ, ОБСЄ присутні як посередник. У Нормандському форматі сторони конфлікту ведуть переговори – і це також Україна та Росія. Німеччина та Франція присутні, але сторонами конфлікту не є. Ну а версія зі «зрадою» та «формальностями» критики не витримує від слова зовсім. Якби так було – Кремль давно погодився б на переговори. Але він їх уперто уникає. З дипломатичними втратами.

На ініціативу Володимира Зеленського у Москві відреагували дуже швидко – вкотре відмовилися від переговорів. Мовляв, Росія не є учасником конфлікту, а значить, і говорити нема про що. Війну в Кремлі назвали «внутрішньоукраїнською» і наголосили, що спроби представити РФ як учасника конфлікту позбавлені підстав. Загалом, звичне їх там немає. Як в анекдоті – якщо дружина застала тебе у невідповідний момент – все заперечуй.

Категорично заперечуй. Чи не зізнавайся. Головне, відразу натягни труси й починай заперечувати. Так ось, натягування трусів у цьому контексті Путіна не рятує.

Росія визнана учасником конфлікту і не лише Україною. Саме таке формулювання використовують міжнародні організації та офіційні особи. Щобільше, саме такі слова включені навіть до нової коаліційної угоди у Німеччині. І скільки б у Москві не намагалися зобразити невинність – нічого не буде. Як не буде і прямих переговорів законної української влади з незрозуміло ким з ОРДЛО…”, пише він на своїй сторінці у фейсбук