Для президента Росії Володимира Путіна існування України стає все більшим і більшим тягарем, тому наша країна має бути готова до максимально недружніх актів з його боку.
Про це в інтерв’ю “Апострофу” розповів російський політолог Дмитро Орєшкін.
“Треба чекати максимально недружніх актів з боку Путіна. Тому що для нього існування України стає все більшим і більшим тягарем. Виходить так, що він нічого з нею не може зробити. В його ідеальній картинці світу російський орач або російський воїн повинен був рукавом махнути – і Україна мала зникнути, як ранковий туман. А вона, стерво, не зникає. І наскільки розумію, навіть зміцнюється. І його дико дратує “, – описав ситуацію політолог.
Орєшкін додав, що найгірший сценарій для Путіна – це успішна європеїзована Україна.
“Тому що хоч як крути, а це соплями не замажеш, ганчірочками не завісиш, і якщо у України вийшло, то чому у росіян вийти не може? У нас же домінуючий дискурс великодержавної публіки – “та які українці вояки, вони тільки вареники жерти вміють”. Тому для Путіна ніж гострий – будь-який український успіх. Ось це треба розуміти, до цього треба готуватися”, – уточнив експерт.
За словами Орєшкіна, Путін піде на все, крім прямого військового вторгнення.
“Тому що якщо він ще й пряме військове вторгнення програє – а є така ненульова ймовірність – тут йому точно кирдик. Напасти, я думаю, він не зможе. А максимально зіпсувати українське життя – це буде зроблено обов’язково. І всюди, де можна наступити на українську мозоль, буде наступлено і кілька разів поспіль. У тому числі – і в якості відповіді за кума “, – резюмував політолог.
В свою чергу, незважаючи на те, що Віктора Медведчука не відправили за ґрати (і не відправлять у подальшому), слід говорити про серйозне ослаблення головного кремлівського комунікатора в Україні. До того ж тепер соратники з партійного союзу ОПЗЖ самі почнуть його підсиджувати. У Кремлі його долю теж поки не вирішили, але Києву варто очікувати максимально недружніх актів з боку Москви, в інтерв’ю “Апострофу” розповів російський політолог Дмитро Орєшкін.
Я думаю, що Кремль буде шукати відповіді на запитання типу “це серйозно чи це дурні жарти?”. Як в анекдоті: людині дають кулаком в обличчя. Він питає: “ти це серйозно?” “Так”, – йому відповідають: “Всерйоз”. “Ну добре”, – каже він: “А то терпіти не можу безглуздих жартів”. Одне зі значень слова “компанейщина” – це якраз “дурні жарти”.
Таким чином, Кремль вустами Пєскова дає зрозуміти, що він поки не ухвалив рішення, як реагувати на ситуацію з Медведчуком. Тому що все погане, що він зміг зробити з Україною, він уже зробив. Спробою покарати за закриття “медвечуковскіх” каналів була ескалація біля кордонів. Але Україна не злякалася, Європа теж. Замість цього Зеленський зробив наступний крок щодо Медведчука.
І тут важливий момент. Справа в тому, що в Україні є 9-10 мільйонів людей, які орієнтовані більше на Росію, ніж на Україну. Хоча вони поступово перебудовуються під дією пропаганди і життєвих обставин і не є вже чітко пропутінським електоратом, але все одно ними треба займатися, їх треба якось “підгортати”. І з точки зору Кремля, його підсапував пан Медведчук за допомогою телебачення. І передбачалося, що Зеленський не посміє втрутитися в діяльність цієї сили, тому що за нею Москва. Але Зеленський і його номенклатура посміла. І у Кремля виявилося нічим відповісти.
Але святе місце порожнім не буває. Якщо є кілька мільйонів потенційного електорату, то питання в тому, хто цим електоратом буде маніпулювати. Дуже можливо, що це буде Ахметов…
Тут потрібні як мінімум три складових. У людини повинні бути гроші, впливовість і хороші відносини з Москвою – не тільки білі, а й сірі. Тому що Медведчук хоч і кум, але очікуваної віддачі для Кремля він не забезпечив і Кремль змушений якось підлаштовуватися в мінливій ситуації.
Решта хоч і мають зв’язки з Росією, але вони все-таки більш українські політики. А ось Медведчук, як мені з боку здавалося, занадто перегинав свою проросійську палицю: про нього постійно говорили, що він “кум Путіна”. Напевно, з огляду на деяку еволюцію російсько-орієнтованого електорату в Україні, це, можливо, не дуже подобається Москві. Можливо, їм потрібен більш гнучкий агент впливу.