Ще перед Різдвом, надбанням громадськості стали аудіозаписи, з яких випливає, що президент Білорусі Олександр Лукашенко нібито хотів усунути своїх опонентів, включаючи журналіста Павла Шеремета. Записи датовані 2012 роком, а Шеремет був убитий у 2016-му, саме у той спосіб, який фігурував у записах. Логіка появи цих матеріалів викликає безліч питань, пише журналіст Денис Попович, для видання СЛОВО і ДІЛО.
Власником 24-хвилинного запису, що викриває президента Білорусі Лукашенка, є колишній співробітник білоруського спецпідрозділу МВС «Алмаз» Ігор Макар. Це – елітне формування, що займається антитерористичною діяльністю, знешкодженням особливо небезпечних злочинців і фізичною охороною вищих посадових осіб держави, керівників МВС, суддів, а також членів іноземних делегацій. На той момент, коли було зроблено запис, а це був 2012 рік, Макар був лейтенантом цього спецпідрозділу.
За його твердженням, записи також потрапили до нього в 2012 році. На них, зокрема, йдеться про колишнього співробітника центрального апарату головного управління боротьби з корупцією та економічними злочинами МВС Білорусі В’ячеслава Дудкіна, колишнього начальника столичного СІЗО № 1 Олега Алкаєва і колишнього командира 5-ї окремої бригади спецпризначення полковника Володимира Бородача, а також про журналіста Павла Шеремета.
Відзначимо, що у 2001 році Алкаєв виїхав із Білорусі та написав книгу про страти і позасудові розправи в СІЗО Мінська, а потім її видав Шеремет. Це досить важливий момент, що пояснює, чому білоруським спецслужбам могло бути вигідно усунути журналіста. Адже на записах зафіксовано розмову, імовірно, голови Комітету держбезпеки Білорусі Вадима Зайцева, де він обговорює ліквідацію Шеремета шляхом підриву, відзначаючи, що цього нібито чекає Лукашенко. Саме таким чином Павло і був убитий у 2016 році. Щоправда, вбивство сталося в Києві, а в 2012 році Шеремет ще працював у Росії.
В інтерв’ю ЗМІ Ігор Макар повідомив, що передав записи співробітникам американських спецслужб (!), намагаючись врятувати свого друга Олега Алкаєва. Оприлюднити ж їх повністю колишній спецпризначенець зважився через майже 9 років, зрозумівши, що нині у Білорусі розгорнулася боротьба проти режиму Лукашенка, яку офіцер не зміг би вести самостійно.
І тут починаються питання. По-перше, Макар стверджує, що отримав записи від деяких «анонімних джерел». Однак лейтенант спецпідрозділу МВС (нехай і елітного) – це далеко не та фігура, якій варто було б зливати матеріали «прослушки» такого високого посадовця, як глава КДБ. «Прослуховування» керівника такого рангу могло вестися або за розпорядженням самого Лукашенка, або підрозділами внутрішньої безпеки силових структур Білорусі. Але в будь-якому випадку, подібні матеріали мають обмежений доступ і хто такий лейтенант МВС, в руках якого вони раптом опиняються.
Викликають питання й дивні зв’язки Макара з американськими (а може і не тільки) спецслужбами, які нібито запобігли вбивству Алкаєва. Ця обставина наштовхує на думку про те, що Макар був агентом якихось третіх сил, які використовували його у власних інтересах, передавши йому відповідні записи.
Справжність цих записів, як і час, коли вони опинилися в розпорядженні Макара, також викликають питання. Лейтенант міг отримати їх як у 2012 році, так і нещодавно. Останнє – дуже ймовірно, тому що в іншому разі незрозуміло, де лейтенант зберігав настільки «забійний» матеріал протягом без малого 9 років… Записи розмов глави КДБ, в яких він планує ліквідацію кількох людей – це не стара грамплатівка, яку можна покласти на полицю і забути про неї до певного часу. За такий матеріал у будь-який момент можна поплатитися власним життям.
І якщо Макар – агент «третіх сил» і записи отримані зовсім недавно, то стає зрозумілою поява в них покійного Шеремета. Це удар не стільки по Лукашенку, скільки по Арсену Авакову. Як відомо, Нацполіція веде розслідування вбивства Шеремета. Попередні результати цього розслідування, за версією поліції, вказують на причетність до вбивства дитячого кардіохірурга і волонтера Юлії Кузьменко, рок-музиканта і бійця ССО Андрія Антоненка і військового медика Яни Дугар. Ці висновки свого часу були активно розпіарені Аваковим. І якщо припустити, що Шеремета у 2016 році прямо в центрі Києва ліквідували білоруські (або російські) спецслужби, то до силової вертикалі України одразу виникає безліч запитань.
Наприклад, до відомства Арсена Авакова, яке витратило багато часу, відпрацьовуючи помилкові версії вбивства.
Або до українських спецслужб, які не змогли запобігти резонансному вбивству.
Вимоги відправити у відставку «вічного главу МВС» Авакова і пов’язана з цим нова політична криза – один з можливих результатів цієї гри. Кому із суперників України вигідна така дестабілізація в силових структурах нашої країни, читач може здогадатися сам.