У нас то держпереворот, то держзрада. На стан речей в країні пролив світло Михайло Подоляк у своєму інтерв’ю для видання Факти.
— Давайте відразу відокремимо економіку та юридичні питання.
Щодо держперевороту, президент трохи інакше позначив цю тему. Він сказав, що є певні політичні, економічні, соціальні та інші ситуативні групи, які завжди зацікавлені (неважливо — сьогодні, учора чи завтра) у тому, щоб створювати певну дестабілізацію в країні. Це їхнє завдання. З яких причин, це інше питання. Коли Зеленський говорив про держпереворот, сказав, що є розвідінформація, де опосередковано згадується прізвище Ріната Ахметова, але не про те, що він є організатором або що є конкретний календарний план держперевороту.
У нас завжди так: відсікається те, що було реально сказано, вигадується мем «держпереворот» і довкола нього розпочинаються ритуальні шаманські танці. Реальність інша.
Щодо звинувачень у держзраді Порошенка, зараз тривають процесуальні дії. І я, до речі, хотів би, щоб ми розуміли, що будь-яка людина може потрапити під ту чи іншу процесуальну процедуру через ті чи інші свої дії. Чи справді Порошенко порушив якісь положення закону, як передбачає прокуратура, чи був умисел, буде встановлено. Але процес має відбуватися спокійно.
Зараз з боку соратників пана Порошенка почалася абсолютно свідомо зрозуміла політична істерія, тому що це спосіб захисту, якому віддає перевагу Петро Олексійович. Він не намагається захиститись у рамках процесуальної процедури — прийшов, дав свідчення, все розклав: «Ось ці розпорядження були мною підписані, а ці — не були. Так, у 2014−2015 роках ми об’єктивно не могли взяти для певних ТЕС вугілля ніде, крім окупованих територій. Чому ми збрехали, коли казали, що не купуємо вугілля у „ДНР“ та „ЛНР“? Це була (умовно кажучи) операція прикриття. Так, зробив це, тому що мотиви були такі». І, можливо, прокуратура скаже: «Так, звичайно, ви мали право». І тоді суспільство почне вірити своїй державі.
Чи може держава помилятися в конкретному випадку? Може. Може й не помилятися. Але замість того, щоб процесуально все відпрацювати, Порошенко обрав такий шлях. Так само, за аналогією, замість того, щоб прийти і сказати: «Дивіться, я підписав у 2015 році Мінські угоди, ця послідовність кроків є вбивчою для України», — і взяти зараз солідарну відповідальність з державою, він починає ультимативно вимагати у держави не перетинати якісь червоні лінії, і на цьому постійно спекулює. Втім, гранд-майстер лицемірства не може інакше поводитися. Це людина, якій байдужа країна. Не тільки йому, багатьом олігархам також. І це руйнує державу. А для президента Зеленського Україна на першому місці. Тому ми й займаємось усім, про що я говорив вище, хоча президент міг би посадити за круглий стіл «12 лицарів короля Артура» та домовитись із ними. Але він не став цього робити.
