Українська розвідка боєм призвела до відступу російських сил. Під загрозою оточення опинилося все бахмутсько-соледарське угруповання.
Міноборони РФ визнало масштабні атаки ЗСУ в районі Бахмута та Соледара та повідомило про «зайняття кордону з урахуванням вигідних умов Берхівського водосховища» (біля Бахмута). Євген Пригожин назвав це «втечею, а не перегрупуванням». Провладний політолог Сергій Марков вважає відступ під Соледаром драматичним.
Нинішні атаки ЗСУ на північ і південь від Бахмута — це розвідка боєм і лише підготовка до масштабного наступу, але й ці дії призвели до значних успіхів, розповів полковник ЗСУ в запасі Роман Світан.
У російській обороні, за його словами, знайшли слабкі місця:
ЗСУ просунулися в районі Богданівки (на північному заході від Бахмута). У російському тилу за цим селом знаходиться Берхівське водосховище, яке згадувалося у зведенні Міноборони.
На південному фланзі Бахмута російські війська залишили Кліщеївку. У цьому ж районі ЗСУ зайняли позиції біля Івановського.
Метою ще однієї атаки ЗСУ став Майорськ – селище знаходиться на північній околиці Горлівки (20 км на південь від Бахмута). Саму Горлівку активно обстрілювали із РСЗВ.
Атакою піхоти за підтримки танків на 2 км у глибину прорвано російську оборону в районі Соледара (на північ від Бахмута). ЗСУ зайняли кілька опорних пунктів та закріплюються в них.
У перспективі ЗСУ можуть одночасними ударами з цих точок взяти в кліщі і відсікти все бахмутсько-соледарське угруповання ЗС РФ і сили ПВК «Вагнер», вважає Світан.
У цьому районі росіяни практично не будували оборонних укріплень, оскільки їх війська спочатку розраховували після захоплення Бахмута наступати вглиб української території.
Донбас навряд чи буде основним напрямом контрнаступу — далі росіяни мають потужні лінії оборони, створені ще до війни. Але операція в районі Бахмута відверне сили ЗС РФ з інших ділянок фронту, ініціатива залишається у ЗСУ, резюмує експерт.
Політичний експерт Олександр Антонюк наголошує, що ЗСУ, наші західні партнери, робитимуть все, щоб деокупувати всі українські території якнайшвидше – і з якомога меншими втратами. Але позначати якісь часові рамки тут – некоректно, упевнений він.
“Головком Залужний дав чіткі посилання. Справді, наш вихід на межі 1991 року, розгром російської армії (і більш ніж скромний парад на 9 травня 2023 року в Москві був багато в чому показовим в цьому розумінні) ще не вважатимуться остаточною перемогою. Тому що тоталітарні режими, подібні до того, що очолює Путін, не цінують життя ні чужих, ні своїх громадян, вважаючи їх найдешевшим ресурсом. Тож війна, навіть після виходу на наші міжнародно визнані кордони, швидше за все, продовжиться. Просто вже у вигляді обміну ракетними ударами, обстрілами, які все більше пересуватимуться на територію Росії”, – прогнозує експерт виданню Коментарі.
На його думку, щоб унеможливити новий напад з боку РФ чи будь-якої іншої тоталітарної країни, щоб максимально мінімізувати такі ризики, важливо не тільки постійно зміцнювати свою армію, а й домогтися розвалу РФ, використовуючи для цього різні інструменти, різні групи, рухи, політсили.
“Важливо, щоби в цьому були зацікавлені і наші західні партнери. І, щоб було чітке розуміння — що буде на місці нинішньої РФ. Це глобальні виклики, які потребують і глобальних дій, – наголошує Олександр Антонюк. – Якщо говорити про короткострокову перспективу, то після виходу на наші кордони, як і зазначає Валерій Залужний, слід продовжувати зміцнення українських збройних сил, постійну підготовку (з малого віку) до необхідності оборонятися. Це має стати частиною нашої освітньої програми – дошкільної, шкільної та позашкільної. Очевидно, що армія має бути суперсучасною – найновіші зразки безпілотників, танків, ракет. Те, що ми отримали від західних партнерів, необхідно зберігати та розвивати”.