На Вугледарському напрямі українські бійці потіснили ворога, але йдеться виключно про повернення втрачених оборонних позицій. Як пояснив полковник запасу ЗСУ Роман Світан, як тільки Україна отримує чергову партію озброєнь, ми відразу повертаємо ті позиції, які зручні для оборони.
«Саме для оборони, тобто це не наступальні дії. Просто йде повернення тих висот і рубежів, які зручні для утримання лінії фронту в ситуації, що склалася. Це позитивна динаміка, але ще раз повторюся, це не стратегічні наступальні дії», — пояснив експерт. .
Водночас у районі Авдіївки ситуація протилежна. Там спостерігається просування ворога до логістики між піщаним кар’єром та коксохімічним заводом. І відбувається це, знову-таки, через горезвісну нестачу боєприпасів.
«Динаміка у росіян на Авдіївському напрямку поки що помірна, тому що у нас є достатня кількість сил і засобів для того, щоб їх контролювати. Нічого катастрофічного наразі немає, але сама по собі позитивна динаміка ворога насторожує, тому треба ухвалювати рішення», – зазначив військовий аналітик.
За словами Романа Світана, росіяни однозначно займатимуться серйозним пресингом в Авдіївці. Саме це місто для них завдання номер один, а не Куп’янськ чи Лиман. Це мета, яку поставив Путін і неодноразово позначав її в ефірі – відсунути лінію фронту від Донецька.
Тим часом Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ «Права Справа», зазначив, що навколо Авдіївки окупанти намагаються здійснити флангові охоплення позицій ЗСУ, аби заблокувати ротацію українських захисників, підвіз БК та евакуацію поранених.
Про це він розповів в ефірі українського медіа.
«Ситуація загострилася, відбуваються бої у житловій забудові Авдіївки. Окупанти мають можливості вийти в тил українського угруповання. Наразі бої тривають у районі вулиць Соборної та Чернишевського, які розташовані у житловій забудові міста. Основні загрози перед українськими захисниками – можливість флангового удару по укріпрайону «Зеніт». Варто зазначити, що цей укріпрайон готувався з 2014 року, а окупанти намагалися його безуспішно штурмувати протягом 10 років. Тактичний маневр ворога полягав у тому, що російський підрозділ спецпризначення використав дренажну трубу протяжністю приблизно до 2 км, щоб зайти в оперативний тил українського угруповання та створити загрозу як флангових ударів, так і оперативного оточення окремих підрозділів ЗСУ», — зауважив Дмитро Снєгирьов.
За його словами, підготовчі інженерні роботи противником велися не один місяць, а це і зварювальні, і бурові роботи, також облаштування схованок БК та спорядження.
«У підсумку маємо те, що скориставшись цим маневром ворог вийшов в тил українського угруповання, закріпився у міській забудові. Українські захисники змушені акумулювати свої оперативні резерви, аби локалізувати прорив окупантів. Противник нам нав’язав вуличні бої, які є боями високої інтенсивності. Виявилося, що загарбник може враховувати помилки своїх попередніх операцій, мовиться про Маріуполь, коли російські війська в лоб штурмували Азовсталь та завод ім.Ілліча. Напевне основний розрахунок був, що окупанти будуть штурмувати Коксохім, але відбуваються протилежні речі — фангові охоплення позицій ЗСУ. З одного флангу вони обходять Степове, Бердичі з виходом на Ласточкине, це так звана дорога життя. А з іншого флангу – Індустріальний проспект, це можливість блокади ротації ЗСУ, підвезення БК та евакуація поранених», — пояснив військовий експерт.
На думку Снєгирьова, наразі фактично повторюється Бахмутський сценарій, який почався з встановлення окупантами контролю над локаціями ЗСУ, а саме дорогами на Часів Яр та іншими. Ми мали фактичне сточування оперативних резервів ЗСУ, які були необхідні для українського контрнаступу.