Поки увага Європи зосереджена на Україні, на континенті виникає ще одна напружена ситуація, зауважують автори колонки у Wall Street Journal — науковці з Фонду захисту демократії, Іванна Страднер і Марк Монтгомері. Під ударом може опинитися Німеччина, Польща, Франція. І не тільки!
На їхню думку, РФ використовує етнічну напруженість, оскільки Сербія погрожує насильством проти Косово, а сепаратисти загрожують колапсом Боснії. І поки Сербія керує подіями на місцях, Москва роздмухує полум’я, вважають Страднер і Монтгомері.
Експерти припускають, що Кремль може через три десятиліття після кривавого розпаду Югославії розв’язати нову війну на Балканах, щоб послабити підтримку України і дестабілізувати Захід.
«Оскільки російські війська зазнали втрат в Україні, Москва може багато виграти, створюючи проблеми в інших частинах континенту», — йдеться у статті.
Крім того, дослідники стверджують, що потенційний новий воєнний конфлікт в Європі може дати Кремлю можливість «розширити свій вплив через торгівлю зброєю та посередництво, відволікти увагу від України та надати Росії інструменти впливу на західних лідерів».
«Путін стикається з новими втратами в Україні, тому він намагається відкрити новий фронт на Балканах. Москві не потрібно відправляти в регіон свою армію. Росії просто доводиться покладатися на Сербію в розпалюванні насильства і нестабільності та робити ставку на те, що НАТО вагатиметься», — резюмують експерти.
Нещодавно Путін відкрито висловив своє бажання послабити Північноатлантичний альянс і відновити історичні кордони Росії. Правильна регіональна криза надала б Кремлю можливість збільшити свій вплив, особливо з урахуванням того, що Косово та Боснія і Герцеговина не є членами НАТО.
«Найбільш придатний варіант для Москви — це балканські країни, де напруженість залишається високою з часів югославських воєн (1991-2001 роки). Насамперед напруження зберігається через Сербію, яка хоче розширити свій вплив на сусідні держави і погрожує військовою ескалацією», — підкреслюють аналітики.
Нещодавно президент Сербії Александр Вучич відкрито погрожував атакувати Косово, а в травні 2023 року сербська влада привела свої війська в бойову готовність після сутички між етнічними сербськими бунтівниками та міжнародними миротворцями, унаслідок якої було поранено 90 солдатів НАТО.
«Це був кремлівський крок, який використовував етнічну напруженість як привід для військового руху. Сербія вже давно закликає об’єднати «сербський мир». Хоча тисячі солдатів НАТО, як і раніше, залишаються в Косово як миротворці, напруженість висока», — підкреслюють колумністи.
У вересні минулого року Вучич використав ще одну тактику, яку дослідники назвали «позиченням сторінки з п’єси Путіна». Тридцять добре озброєних етнічних сербів, яких, за словами Косова, було забезпечено зброєю Сербії та пов’язано з Вучичем, напали на поліцейський патруль у Косові, в результаті чого загинули четверо людей. Президент Сербії заперечував, що надавав зброю нападникам.
Страднер і Монтгомері зауважують, що у 1998 році ця сама концепція спонукала Сербію вторгнутися в Косово — конфлікт, який завершився тільки після військового втручання НАТО в березні 1999 року, спрямованого на припинення порушень прав людини сербами щодо етнічного албанського населення.
Як вважають аналітики Фонду захисту демократії, західні держави повинні запобігти подальшій нестабільності на Балканах.
«НАТО слід переорієнтувати туди військові та дипломатичні ресурси і посилити військові зобов’язання в Косово. Коаліція охочих членів НАТО має прямо зараз публічно взяти на себе зобов’язання надати військову допомогу, якщо Сербія або Росія зроблять агресивні кроки на Балканах», — припускають дослідники.
Експерти вважають, що Вашингтон та його союзники також повинні продовжувати використовувати розсекречені розвіддані для підтримки своєї дипломатії, а НАТО слід розгорнути групи протигібридної війни для боротьби з російськими та сербськими пропагандистськими кампаніями з поліпшеною кібербезпекою.
