Росіяни не втрачають надій просунутися на Донбасі, однак після вдалих Харківської та Лиманської операцій ЗСУ вони відступили і намагаються тримати лінію оборони, яка, утім, перебуває під постійним ураженням української артилерії та РСЗВ.
Про це 24 каналу розказав речник Східного угруповання ЗСУ Сергій Череватий. За його словами, іноді окупанти роблять спроби проводити контратаки в районі Білогорівки, Невського, але отримують відбиті атаки. Наші захисники тримають оборону і за можливості контратакують ворога.
Як наголосив Череватий, Росія вже понад 4 місяці штурмує Бахмут, намагаючись захопити місто. Після того, як вони взяли Сєвєродонецьк і Лисичанськ, де українські сили максимально вимотали їхній особовий склад та наступальний потенціал, ЗСУ перегрупувалися, відступили і зайняли оборонні позиції.
На той момент росіяни дуже раділи, що захопили Лисичанськ і сподівалися, що “побєдоносно” підуть далі. Але неочікувано для себе вони вперлися в Бахмут, який став рубежем української стійкості, мужності та військової навченості. Відтоді вони щодня штурмують і підтягують на цей напрямок багато сил, перекидають найкращих з тих, хто залишився, але все одно не мають успіху.
Разом із тим вони продовжують спроби, адже військово-політичне керівництво Росії віддало наказ вийти на адміністративні кордони Донецької області, щоб продати своєму населенню бодай якусь “перемогу” і показати, що ця війна і шалена кількість втрат – недаремні. Тому ворог проводить багато атак. Наприклад, цієї доби, 6 листопада, окупанти вже кілька разів били по Бахмуту та Соледару.
Напружені бої також тривають і на Авдіївському напрямку. Росіяни зазнають великих втрат. Лише у найгарячіших районах фронту на Донеччині українські сили щодня ліквідують близько 100 бійців противника. У відповідь окупанти б’ють по українських позиціях та населених пунктах з РСЗВ, артилерії, мінометів, танків, авіації.
Відтак, наші захисники працюють в неймовірно складних умовах, проявляючи не лише мужність та героїзм, а й нестандартність та певну дотепність дій. За словами Череватого, їхні позиції дозволяють завдавати ударів ворогу, який на цьому напрямку суттєво переважає і в особовому складі, і в артилерії.
“Асиметричність, нестандартність, правильне маневрування своїми засобами ураження і правильне завдання ударів піхотою дозволяє постійно нівелювати їхні спроби прорватися, – пояснив речник Східного угруповання ЗСУ.
Як додав він, слід розуміти, що ця війна – позиційна та маневрова, тож буває і таке, що українським підрозділам доводиться відходити. Але прорвати фронт та вийти на оперативний простір ворог все одно не може. Важливо, що окупанти не нехтують застосування проти українців, як мирних, так і військових, заборонену зброю. Вони використовують все, що мають, зокрема й касетні та фосфорні боєприпаси, які заборонені усіма конвенціями, тобто зневажають не лише міжнародне право, а й людські цінності.
Череватий закликав бути максимально уважним до ворога і не сподіватися на те, що у росіян є якась людяність чи гуманізм. Так, наприклад, наше військове керівництво завжди будує плани, виходячи від найгіршого варіанту.
Попри те, що бої на Сході важкі та напружені, українським військовим вдається поступово деокупувати населені пункти. Як запевнив речник Східного угруповання ЗСУ, ці міста та села можуть покладатися на структури цивільно-військового співробітництва. Хоча на нещодавно звільнених територіях залишається мало людей, їх агітують евакуюватися, особливо напередодні важкої зими, аби убезпечити себе від ворожого вогню та гуманітарної кризи, адже ситуація складна. Туди досить важко доставляти продукти, ліки та інші необхідні речі, а люди, здебільшого літні, потребують медичної допомоги.
Важливо, що небезпеку складають не лише гуманітарні проблеми, а й постійні обстріли. Почерк росіян всюди однаковий – втрачаючи населені пункти, вони лютують та починають обстрілювати їх. Таке спостерігається по всій лінії фронту – окупанти б’ють всюди, куди дістають. Крім того, перед відходом з міста чи села ворог обов’язково мінує територію, зокрема й забороненими мінами. А тому після деокупації завжди потрібен час на серйозну роботу зі стабілізації ситуації.