Операція оточення Дебальцевого російськими військами провалилася з великими втратами. З "котла" вийшли 80% підрозділів ЗСУ та Нацгвардії. Втрати українських сил також виявилися великі. Але все таки – чому Дебальцеве?
За даними РНБО, які озвучив 15 січня Олександр Турчинов, на озброєнні російських бойовиків в зоні АТО 542 одиниць танків, 990 бойових броньованих машин, 694 артилерійських систем, у тому числі 4 одиниці реактивних комплексів "Точка-У" і до 57 одиниць зенітно-ракетних комплексів . Турчинов також повідомив, що на окупованій частині Донбасу розгорнуте військове угруповання – понад 36 тисяч осіб, серед яких 8,5 тисячі – військовослужбовці регулярних військ Російської Федерації.
Чому саме такі цифри?
Дуже просто – Генштаб Росії має вельми точні дані про кількість військ української армії на території Донбасу та околиць, хоча б завдяки тому, що має розвинену систему супутникової розвідки, а також ешелоновану систему радіо-електронної розвідки безпосередньо на полі бою. Таким чином, російська армія припускала мати деякутехнічну перевагу перед ВСУ в зоні конфлікту. Операція російських військ, яка планувалася цієї зими, ставила перед собою кілька цілей.
Мета номер один – Піски, Авдіївка, Донецький аеропорт.
Мета номер 2 – Маріуполь.
Мета номер 3 – відкинути ВСУ за Сіверський Донець і вийти до Лисичанська та Сєверодонецька.
Мета номер 4 – оточити українські угрупування в Дебальцеве і вийти до Артемівська.
І головна мета – зрив мобілізації таким чином, щоб ще ненавчені війська в процесі наступу українська армія кинула "затикати діри" на фронті, тим самим просто поклавши їх уздовж лінії оборони. Це, на ряду з "Дебальцевським котлом" повинно було повністю деморалізувати українське суспільство, що на думку "стратегів" в Кремлі призвело б до "третього Майдану", який зараз посилено готується за допомогою розвідслужб Росії.
Україна мала також ряд ускладнюючих ситуацію факторів. Приміром, в Україні практично не робляться поставки озброєнь, за винятком легких та й то в невеликих кількостях. При тому, що Україна поповнює свої війська бронетехнікою "яка є". Більшість танків і ББМ поступаються російським за своїми тактико-технічними характеристиками в першу чергу за рахунок більш сучасних систем управління вогнем. Україна має менший запас боєприпасів у зоні АТО порівняно з постійно поповнюється "гумконвоями" запасом сепаратистів. Крім того, є обмеження "навіть" щодо поставок елементів і матеріальної бази для виробництва озброєнь на території України – країни Заходу бояться і висловлюють "заклопотаність", а нейтральні країни конкретно бояться розриву відносин з Росією. У цій ситуації економіка України робить титанічні зусилля для постачання армії всім, що є.
Перше, що вдалося зробити в сформованих умовах – значно підвищити ефективність артилерії, зв'язку та фронтової розвідки, що призвело до позитивного результату і дозволило звести співвідношення втрат приблизно 1 до 5 у бік української армії за весь період військових дій.
За результатами військових дій в перебігу січня і першої половини лютого противнику вдалося лише відсунути незначно українські війська в районі ДАП, захопити 2 блокпоста на півночі і два села в Донецькій області. Розуміючи, що сил і засобів для повномасштабного наступу по всьому фронту недостатньо і війська несуть великі втрати (до 50% особового складу), російські військові приймають рішення сконцентруватися на цілі номер 4, паралельно обстоюючи її як "виняткову перемогу над армією України".
В результаті тривалих планомірних атак з використанням усього арсеналу озброєнь російська армія не змогла провести повне оточення ВСУ в зоні Дебальцеве, а через місяць боїв, вже після підписання мінських домовленостей все ж потіснити українські війська, які при створенні загрози оточення на що залишився п'ятачку стали виводитися з зони дотику у Артемівськ з 16 лютого. Виведення військ відбувалося мабуть згідно з раніше узгодженим планом "Б", чому передувала евакуація більшої частини населення з міста.
Бої за Дебальцеве з боку ВСУ та керівництва України переслідували також кілька цілей:
Мета номер один – максимально вимотати і зв'язати противника на одному напрямі з тим, щоб завдати йому максимальної шкоди і встигнути сформувати ешелоновану оборону за допомогою частин, що прибули по новій хвилі мобілізації. На 90% завдання було реалізоване. За оціночними даними вже сформовано близько 10 нових бригад і кілька полків, оснащених важким озброєнням, які вирушили в зону АТО. У теж час за період боїв тільки на Дебальцевському напрямі російські війська знову ж оціночно понесли втрати в більш ніж 2500 особового складу та до 300 одиниць військової техніки. Втрати української армії були на порядок менше. На даний момент велика частина бронетехніки і іншого важкого озброєння виведена з Дебальцевського виступу непошкодженою.
Мета номер 2 – політична. Продемонструвати зрив мінських угод російською стороною. Поки рано говорити наскільки це виявилося правильним і ефективним, але, мабуть, тепер ймовірність отримати військову допомогу, включаючи зброю в України значно зросла. Питання ж нових санкцій проти Росії можливо буде вирішено в найближчі дні, також у бік посилення.
Мета номер 3 – користуючись відволіканням уваги і перекиданням сил противника в Дебальцеве і ДАП, провести малими силами операцію на Маріупольському, або іншому напрямку, розширивши таким чином зону контролю сил АТО. Завдання також частково вдалася. На Маріупольському напрямку лінія фронту пересунулася вбік Новоазовська на 15-20 кілометрів. У районі Станиці-Луганській, підрозділи ЗСУ та Національної гвардії змогли вийти уздовж Сіверського Дінця до кордону України і Росії, попутно звільнивши два селища і зміцнившись там.
Підсумок – ДАП та Дебальцеве виявилися на перевірку відволікаючими маневрами української армії, яка в цей час ставила перед собою основну задачу у зміцненні лини фронту з противником на інших, значно небезпечних ділянках. У той час поки російські військові і бойовики штурмували впродовж місяця Дебальцеве на інших ділянках йшла перегрупування військ, доукомплектация, а також мобілізаційні заходи, які в основному пройшли успішно. Саме цим пояснюється те, що в Дебальцевському виступі практично не створювалося довготривалих ешелонованих ліній оборони з артилерією – ВСУ припускали скувати тут противника, вимотати і мабуть відступити після підписання угод Мінськ-2.
Поки ще рано говорити про результати військових і політичних операцій України і робити позитивні або негативні висновки про зимову військової кампанії в зоні АТО. Варто звернути увагу на цьому тлі, що доля угод, а також подальших санкцій проти Росії і допомоги Україні вирішиться, за словами західних дипломатів, протягом найближчих трьох тижнів. Проте вже зараз можна стверджувати, що військові дії в районі Дебальцево значно вимотали російські підрозділи і на найближчі два тижні на фронті встановиться відносне затишшя, що дозволить закінчити процес мобілізації в ЗСУ, а також отримати нові козирі в рамках політичного майбутнього України.
За матералами: Антікор
Джерело: Корупція.інфо