В ідеалі не вперше можна почути від високопосавдовців, що від високих тарифів українців врятують субсидії – це теорія. На практиці багато власників квартир і будинків ризикують залишитися «один на один» із комунальними платежами або стати заручниками місцевої влади.
Субсидія — фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного Товару, завдяки якій суб'єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки). Субсидія – це грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним особам, місцевим державним органам, іншим державам. Це вид цільової допомоги зазначеним особам, що надається за рахунок коштів бюджетів або цільових фондів. Субсидія застосовується з метою збалансування регіональних та місцевих бюджетів, зміцнення їх доходної бази та завжди передається безповоротно і безвідплатно з вищих ланок бюджетної системи нижчим ланкам для фінансування конкретних заходів та установ, тобто мають цільовий характер. Третя група – методи використання грошових коштів.
Скільком українцям пощастить отримати субсидії після очікуваного і неминучого зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, не знає ніхто. Зрозуміло одне – кількість потенційних одержувачів різко зросте. За словами Міністра соціальної політики Павла Розенка, вже зараз субсидія необхідна не менше 3 мільйонам сімей – це в 3 рази більше кількості сімей, які отримали субсидії у грудні. А вже в найближчому майбутньому, на думку Прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, право на субсидії можуть отримати 15-20 мільйонів громадян, якщо ціни на газ для населення підвищаться до рівня ринкових, а дотування державою «Нафтогазу» зменшиться з 110 млрд грн до 32 млрд грн. Як відомо, про це Прем'єр заявив під час презентації в парламенті держбюджету-2015. Проте, серйозно розраховувати на те, що кожен другий або кожен третій українець отримає субсидію, не варто.
Брати Грімм та інші
Надання субсидій – один із «стовпів» соціальної політики в Україні, тому в цій сфері звичні «гра на почуттях» і міфотворчість. Показовий випадок стався у 2011 році, коли екс-депутат Ірина Горіна заявила, що виділені субсидії 30% громадян, хоча реально на той момент держава допомагала оплачувати комуналку 1,3 мільйонам сімей (показники на грудень 2011 року), а за рік субсидії були призначені 2 мільйонам сімей.
Втім, за прикладами ворожіння на субсидіях не обов'язково заглиблюватися в минуле. На початку жовтня 2014 року екс-Міністр соціальної політики Людмила Денісова, анонсуючи наслідки перегляду правил видачі субсидій, заявила про майбутнє підвищення кількості одержувачів на 600 тисяч – до 1,6 мільйонів сімей. Звідки взявся вихідний мільйон – загадка: за даними Держстату, в грудні 2013 року субсидії в Україні отримували 1,27 мільйона сімей, у вересні 2014 року – всього 454 тисячі.
Тим не менш, прогноз здійснився – лише навпаки. В грудні 2014 року загальна кількість отримувачів субсидій досягла шуканого мільйона сімей.
Магія чисел
Заява про можливе надання субсидій 20 чи навіть 10 мільйонам громадян – теж «магія чисел», для практичного втілення якої аудиторію одержувачів допомоги потрібно розширити більш ніж у 3-5 разів. «Болівар» української економіки такий вантаж може не потягнути.
З іншого боку, якщо 80 млрд грн дотацій «Нафтогазу» перекласти на плечі населення, зовсім не факт, що в бюджеті вдасться нашкребти цю суму для фінансування субсидій. І не факт, що з таким витрачанням бюджетних коштів погодиться МВФ.
Разом з тим, 80 млрд грн – це близько 1,9 тис. грн в рік на одного жителя України або 160 грн на місяць. Підвищення значне, але от чи призведе воно до того, що на додаток до теперішніх 1,5 мільйонам сімей ще 6 мільйонів сімей знайдуть і зуміють скористатися правом на отримання субсидії – питання.
І справа тут не тільки в рівні доходів населення. Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій встановлено цілий ряд підстав для відмови в державній допомозі. Виконати всі вимоги може далеко не кожна родина. Тому не виключено, що різке збільшення кількості «шукачів» субсидій призведе, як мінімум, до пропорційного збільшення кількості відмов. Але можливе і значне збільшення частки відмовників. Прецеденти вже були, як в масштабі окремих регіонів, так і в загальнодержавному масштабі. За даними Держстату, в 2010 році держава відмовила у наданні субсидій 21,7% заявників – кожній п'ятій родині, при цьому в Одеській області фактично кожному другому: субсидії отримали лише 57,6% заявників.
Еволюція обмежень
Наразі «відмовний» перелік складається з шести пунктів. Це – результат п'ятнадцятирічної еволюції та ускладнення умов надання допомоги.
У 1995 році, коли в Україні були введені субсидії, причин для відмови існувало лише три – високий дохід сім'ї, борг з оплати житлово-комунальних послуг і наявність в сім'ї «дармоїдів» працездатних громадян, котрі більше 3 місяців ніде не працюють та не перебувають на обліку в службі зайнятості. У 2000 році Кабмін ввів три додаткові обмеження, а в 2009 році – ще два.
Серед усіх заборон на призначення субсидії «найневинніший» – здача житла в оренду. Це – додатковий дохід, до того ж у більшості випадків оплата комунальних послуг покладається на орендарів. Тому резон в «орендному» обмеження є. Однак недоліків не позбавлений навіть він. Діюча норма, автоматично відсікаючи орендодавців від субсидій, не сприяє легалізації доходів від оренди. А поширюється на всіх власників-співвласників і всіх осіб, зареєстрованих за місцем розташування житла. Тому на практиці можливі варіації: відмова в наданні субсидії, навіть якщо квартира здана в оренду родичем і за іншою адресою.
Своя логіка є і у ненаданні субсидій на утримання житла, в якому «прописані» безробітні, які не мають офіційного статусу, – боротьба з тіньовою зайнятістю та приховуванням доходів. За чинними правилами, для отримання субсидії потрібно задекларувати отримані доходи і подати підтверджуючу довідку. Громадяни, які не працюють та не перебувають на обліку в центрі зайнятості, документально підтвердити свій «безгрішний» статус не можуть.
Проблема в тому, що відсутність роботи і статусу безробітного – часто вимушена ситуація. Наприклад, у селах, де робочих місць мало, а центр зайнятості – за тридев'ять земель. Як наслідок, деякі сім'ї втрачають право на субсидію з незалежних від них обставин. Простіше кажучи, обмежуються у правах.
Разом з тим, наявність непрацюючого члена сім'ї вже багато років – одна з основних причин відмови у наданні субсидії.
Коли мопед не в радість
Однак по-справжньому спірних підстав для відмови в державній допомозі три: наявність «зайвої» нерухомості, рухомості і дорогих речей.
Субсидія не надається сім'ям, які володіють або користуються декількома об'єктами нерухомості, загальний метраж яких перевищує розмір соціальної норми. По суті, це означає, що будь-який самотній громадянин, який володіє більш ніж одним об'єктом нерухомості, позбавлений права на субсидію. Навіть якщо це однокімнатна квартира і старий будиночок в селі, так як соціальна норма для сім'ї з однієї особи – всього 48,87 кв. м. І, знову-таки, можливі варіації, так як обмеження розповсюджується не лише на осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні та його власників-співвласників, але і на подружжя та неповнолітніх дітей. Так що окреме проживання дитини навіть в «чужій» квартирі може бути розцінено як підстава для відмови у субсидії. А багато сімей вимушених переселенців і після реєстрації за новим місцем проживання формально не мають права на субсидію, так як на них «висить» покинуте житло.
Схожа ситуація і з рухомістю. Володіння двома або більше транспортними засобами, що підлягають державній реєстрації – пряма підстава для відмови у субсидії. Справа в тому, що обов'язковій реєстрації підлягають не тільки автомобілі, але і мотоцикли, причепи, напівпричепи, мотоколяски та мопеди – згідно з Постановою Кабміну від 7 вересня 1998 року №1388. Тому навіть наявність у сім'ї двох мопедів – серйозний фактор ризику.
Залишилися дві причини для відмов – купівля дорогих речей на суму понад 9,5-12 тис. грн (10 прожиткових мінімумів) і виявлення незадекларованих доходів при вибірковому обстеженні матеріально-побутових умов домогосподарства. У кожного з цих обмежень – свої «сюрпризи». Так, в субсидії можуть відмовити, якщо при обстеженні житла чиновники вирішать, що сім'ю годує трактор або мікроавтобус, а домашня птиця або худоба утримується для продажу. Сумно для отримувача субсидії може закінчитися і ремонт автомобіля або квартири, покупка побутової техніки, оплата навчання або послуг мобільного зв'язку і навіть оплата комунальних послуг – якщо вони не вписуються в соціальні норми і встановлений ліміт вартості в 10 прожиткових мінімумів. Тому можливостей для неоднозначного трактування обмежень – більш ніж достатньо.
Не можна не згадати і про нормативні колізії. Так, у Методиці надання населенню житлових субсидій досі прописано, що субсидії надаються лише власникам приватизованих квартир, хоча в Положенні про порядок призначення та надання субсидій цієї норми вже немає, а з жовтня для отримання права на субсидію достатньо зареєструватися в житло та відкрити особовий рахунок.
Одним словом, отримати субсидію – не завжди просте завдання. Правда, місцева влада наділена правом ігнорування існуючих обмежень і виділення субсидій сім'ям, яким допомога не передбачена – але лише «як виняток» і «виходячи з конкретних обставин». На жаль, реалії такі, що винятків потрібно стільки, що з них можна скласти нові правила.
За матеріалами: Україна КОмунальна
Джерело: Корупція.інфо