Як пояснив 24 Каналу  ексспівробітник СБУ, експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак, росіяни планують залучити на службу ще 400 тисяч контрактників, адже люди – єдина можливість отримати швидкий результат. 

“Де попередня армія 400 тисяч ? Де мобілізовані 300 тисяч? Де вони загубилися, на яких фронтах? У Білорусі картоплі об’їлися? Або у Ростові? Там, до речі, горить дуже сильно палає”, – відзначив колишній співробітник СБУ.

У мережу потрапило чимало підтверджень того, наскільки тяжко Росії давалася перша хвиля мобілізації. Людей виловлювали буквально у метро та під’їздах.

“Ми говорили про те, що наступні хвилі мобілізації будуть заздрити попереднім – по якості, кількості, оснащенню та мотивації”, – нагадав експерт Українського інституту майбутнього.

Цікаво, що росіяни анонсують не “поповнення” армії, а її “збільшення”. “Патєрь нєт”, як то кажуть.

Це трюк. Вони ж не кажуть: “Ми загубили в Україні 300 тисяч, треба набрати нових”. Вони кажуть: “Ми нє васпалняєм, а расширяєм”. Юридично в них залишається та сама кількість, але цих людей немає,– наголосив Ступак.

Така бюрократична та юридична гра, каже він, дозволяє росіянам все ще триматися на плаву. Так, вони продовжують покладатися лише на живу силу, адже це єдине, що може дати швидкий результат.

Річ у тім, що танки й БМП виготовляти довго і дорого, при цьому їхня якість буде на рівні 60-х років. Ступак акцентує: техніку потрібно оснащувати тим, чого у росіян немає – іноземні оптика й прилади нічого бачення, протитанкові системи тощо. А воювати треба вже.

“Людей набрати набагато швидше. Їм не потрібні високі технології – дали китайський бронік з AliExpress, дали шолом, дали автомат – йди воюй. Дешево та сердито”, – підсумував Ступак.

До речі, як можна помітити, сьогодні влада Росії майже не говорить про цілі так званої “спецоперації” в Україні. І фактично не згадує про “денацифікацію”, про що активно заявляла ще рік тому. З огляду на дії очільника Кремля та його оточення можна сказати, що метою їхньої “спецоперації” є лише її продовження — байдуже якою ціною.

Такою думкою поділився експерт з питань безпеки Іван Варченко в ефірі телеканалу FREEДОМ.

“Не важливо, до скількох сотень тисяч або мільйонів жертв росіян готовий Путін. Тут важливо, наскільки готова Росія стати жертвою того, чого вона досі собі не сформулювала”, — сказав експерт.

Громадяни РФ, доповнив він, досі не можуть зрозуміти цілей війни проти України.

“Вони досі не можуть зрозуміти, які цілі “спецоперації” в Україні, які справжні цілі війни, чого вони хочуть досягти. І, зрештою, із чим вони хочуть повернутися назад. І на сьогодні влада говорить вже про те, що, мовляв, ми втратимо там більше або менше десятків тисяч людей. Про те, що вони захоплять більше або менше українських земель. Але вони вже давно не говорять про те, про що говорили рік тому: про “денацифікацію”. Практично намагаються не говорити зараз і про цілі “спецоперації”. Адже мета їхньої “спецоперації” в Україні — це продовжити цю “спецоперацію”, як видно зараз із того, що робить Путін і що роблять його наближені”, — вважає Варченко.

Така позиція російського керівництва значною мірою відбирає аргументи, зокрема у діячів середньої ланки, генералів, чиновників, які ще не підписали собі смертний вирок і розуміють, що в них іще залишається місце для маневру, каже експерт.

“І, звичайно ж, у цьому питання: скільки ще росіян загине за абсолютно незрозумілі для них цілі, за ілюзорні якісь досягнення, які може зрозуміти лише виключно той, хто посилає їх на смерть”, — акцентував гість ефіру.

Те, що в Росії зараз дозволяють говорити більше про війну, а не “спецоперацію”, на думку Варченка, пов’язано більше з прагматичними речами.

“Ще тоді, коли відбувалися перші судові процеси над тими, хто неправильно називав “спецоперацію” війною, потрібно було щось із ними робити. І коли війну називали війною мільйони громадян Росії, вони зрозуміли, що ні в яких в’язницях місць не вистачить. Ніяких судових можливостей російської системи також не вистачить для того, щоб усіх посадити. І, найімовірніше, зараз просто вирішили змінити концепцію. Тому я б не шукав тут якихось тонких ходів. Війну пересічні росіяни називали війною, тому що розуміли: те, що відбувається — це війна, це завжди називалося війною”, — зазначив Варченко.