Російські загарбники продовжують вести наступальні дії на Бахмутському напрямку. Зокрема, атакують західну частину міста для повного його захоплення. Попри це, у армії РФ залишається небагато сил.

Про це розповів військовий експерт Олег Жданов  на своєму ютубі.

Експерт зазначає, що останніми днями спостерігається незначне просування ворога. Утім, воно може бути відновлене, якщо російське командування збере резерви з довколишніх сіл.

“Щоб відновити хоча б якісь темпи наступу в Бахмуті, потрібно знімати війська з сусідніх ділянок. Звісно, це послабить сусідні ділянки, і ЗСУ можуть перейти в контратаку, чого російське командування не може собі дозволити”, – стверджує Жданов.

Жадан каже, що підтягнути туди щось свіже для відновлення активних наступальних дій неможливо.

“Тими силами, які є, вони продовжують атакувати. А чим слабші атаки, тим більше в нас успіху, тим більше втрат ми завдаємо противникові. Це відразу відобразилося на цифрі втрат ворога”, – підсумував Олег Жданов.

Цілком можливо, що Пригожин діє наперед, щоб не виглядати так, ніби його ПВК просто використовували у найжорстокіших бойових діях, не давши натомість фактично нічого.

Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно вважає, що чергові гучні заяви, схоже, пов’язані з майбутнім розділом “бонусів” (преференцій, ресурсів) після певної паузи у воєнних діях.

“Тобто ці випади робляться швидше з прицілом на післявоєнний період, – пояснює експерт. – Не виключено, що після наступальних дій ЗСУ сформується тимчасовий статус-кво. Війна певний період зафіксується у тій територіальної стадії, яка буде на той момент. І Пригожин діє наперед, щоб не виглядати так, ніби його ПВК просто використовували у найжорстокіших бойових діях, не давши натомість фактично нічого. Ми пам’ятаємо, як він особисто збирав людей по зонах, таборах. Як їх потім просто відправляли на забій як “гарматне м’ясо”. Як щит перед власне збройними силам РФ. І Пригожин, схоже, обурений поточним розподілом ресурсів не на його користь. Він відчуває, що його використали. І що на перший план знову виходить регулярна російська армія”,-заявила вона виданню Коментарі.

Олеся Яхно нагадує, що наприкінці квітня був відправлений у відставку заступник Шойгу — Мізінцев, який відповідав за логістику. Можливо, міркує вона, це пов’язано з майбутнім перерозподілом ресурсів – не на користь Пригожина.

 “Бачачи такий розклад, ватажок “вагнерівців”, певно, розуміє, що може залишитися далеко не з тим, на що розраховував, кинувши серйозні ресурси у війну проти України. Тож тут мова скоріше про фінансову сторону, – зазначає аналітик. — Боротьба за владу в РФ має на увазі боротьбу за ресурси. Російська політика не будується навколо політичної конкуренції у тому сенсі, що хтось може отримати просто важливу посаду, важливий напрямок через наявність політичних амбіцій та певної програми. Вибори у путінській Росії – абсолютно контрольований процес. Вибирають тих, хто потрібний Кремлю. Але конкуренція за ресурси, за сферу впливу (доступ до цих ресурсів), безумовно, є. У тому числі у вертикалі влади”.

За словами Олесі Яхно, від РФ бере участь у цій війні щонайменше дев’ять різних груп (регулярна армія, “вагнерівці”, “кадировці”, інші формування), які на різних етапах набувають більшого значення (і відповідно – ресурсів) чи меншого.

“У перші місяці війни були активно задіяні “кадировці”. Зараз Кадиров відверто каже, що вони вже навоювалися, – наголошує експерт. — І в черговому етапі війни або паузі в ній за статус-кво, ймовірно, будуть задіяні інші групи. Що відчуває (чи знає) Пригожин. І не бажаючи отримувати ще менше ресурсів, вирішує включити задню”.

Те, що Кремль дозволяє тим чи іншим групам “покусувати” один одного (не торкаючись, звичайно, самого Путіна), є давньою практикою, запевняє Олеся Яхно. І без війни, пояснює вона, існувала конкуренція між певними групами (коли одні силовики зливали якусь інформацію про інших). А на тлі війни це лише загострюється.

Путіну, вважає вона, ситуація зручна тим, що воюють між собою інші, підставляють один одного інші, а сам диктатор є своєрідним арбітром. Типово кремлівська політика, яка, проте, на тлі війни дає неприємний для країни-агресора зовнішній ефект, зазначає Олеся Яхно.