Підтримати голосування за відкритий та демократичний регламент міської ради у Дружківку приїхали відомі волонтери, блогери та ветерани російсько-українскої війни. Проте це не завадило депутатам від ОПЗЖ вчергове зірвати проведення сесії. Свої думки з приводу цього написав у Фейсбук волонтер Сергій Притула. Далі прямим текстом:
Вчора був у Дружківці на Донбасі. Ну, бо перед цим був у Харкові, зробили з місцевими активістами маленький перформанс перед 11 школою, вкотре нагадуючи місцевій владі, що вже 6 років, як варто присвоїти школі ім’я Дані Дідіка.
А потім заскочив у Краматорськ, віддати хлопцям з 8 полку спецназу квадрокоптер. Ну, а де Краматорськ, там і Дружківка. Тим більше, що у Дружківській міськраді є маленька, але дуже активна фракція «Голосу». Всього троє людей:
– Павло Островський – місцевий громадський активіст
– Віталій Пилипенко, ветеран АТО
– Денис Миронов, засновник ГО «Громадський патруль».
Паша Островський, для мене, уособлення еталонного проукраїнського патріота Донбасу. У хлопця вимальовувалась неймовірна кар’єра у столиці. Великі корпорації, великі заробітки, столичне життя. Але, ніт!!!! Вирішив «лупати сю скалу» вдома, у Дружківці.
І так лупав, що долупався… Після чергового засідання якоїсь комісії у міськраді, «риги», чи то пак, давайте офіційно, представники фракції ОПЗЖ, вирішили, що можна безкарно застосовувати до Паші силу. Виламувати йому руки, відбирати мобільний телефон, погрожувати.
Бо вони звикли жити у тій системі координат, яку їм подарував ще янукович: бий, ламай, дави, йди по «бєзпрєдєлу»! Чого хоче мій друг Павло? Всього лиш, адекватного регламенту роботи міськради. Щоб усі сесії транслювались у прямому ефірі, щоб засідання комісій було онлайн, щоб робота депутатів місцевого самоврядування була прозорою!
А йому за це руки викручують… Вчора я був присутній на засіданні Дружківської МР і був свідком того, як фракція ОПЗЖ «здриснула» із сесійної зали, як тільки було поставлено питання проголосувати за регламент. Просто, як пташки у вирій, знялись і втекли. Ну бо питання регламенту вони поставили десь 52-им на порядку денному. А всі адеквати у міськраді хотіли, щоб воно було першим!
В результаті: сесія зірвана, питання життєдіяльності міста заблоковані, ОПЗЖ корчать із себе жертв режиму. Цирк і ганьба!
Підсумовуючи… Займатись політикою, сидячи дупою у Києві, дуже зручно. Ходиш собі на інтерв’ю, роздаєш інформагенствам коментарі, акцентуєш візію тощо.
Проте, часом цю 5-ту точку треба піднімати і їхати туди, де реально потребують твоєї допомоги. Навіть, якщо тебе ніхто не вповноважував. Дякую народному депутату Ярославу Юрчишину за те, що сьогодні став пліч-о-пліч з нашими дружківськими колегами та місцевими активістами. І закликаю представників усіх проукраїнських партій взяти собі за правило, робити візити у ті краї, де ще не всюди вибита прокремлівська риторика!
Ну, а любителям розпускати руки, хочу ще раз передати привіт і, сподіваюсь, наш приїзд буде для вас більш ніж прямим натяком.
Поводьтесь чемно. Особливо, якщо рило замазане у всіляких сєпарських референдумах. Бо ГПУ і СБУ дуже повільні. А ми, волонтери, завжди відрізнялись мобільністю. Так-так, я тобі це говорю, зайчик у червоній краватці! Коли є принцип «Один за всіх і всі за одного», то 700 кілометрів значення не мають!