Якщо скласти 125 Ватиканів, тисячу озер Синевир і 25 тисяч футбольних полів, то вийде одна мисливська дача Януковича і його команди. Уявити таку територію складно. Про це йде мова у матеріалі “Української правди” “Кому дістались “сімейні” скарби Януковича”.
https://www.youtube.com/watch?v=EGoH5xvAiR4
Державні землі, розташовані трохи вище за течією Дніпра від “Межигір’я”, прибрали до рук тоді ж, коли і найвідомішу резиденцію – під час другого прем’єрського терміну Януковича. У 2007 році їх передали з-під нагляду Кабміну в підпорядкування Київського обласного управління лісового господарства.
Частину – 17,5 га – забрали з держвласності, змінили цільове призначення і передали приватним особам. Ті, у свою чергу, “перепродали” землі далі. Власником зрештою стала підконтрольна оточенню Януковича компанія “Дом Лесника”, яка звела там готельно-ресторанний комплекс.
Але пересічні громадяни чи гості з-за кордону не могли відпочити серед тамтешніх сосен і озер. І навіть не через вартісність послуг. Цей комплекс був “сімейним”.
Його здали в оренду теж “сімейному” товариству мисливців та рибалок “Кедр”. Цьому ж товариству передали в постійне користування ще 30,4 тисяч га угідь – рішенням Київоблради.
“Кедр” називали закритим, ексклюзивним клубом для друзів президента Януковича. В його складі значились 28 власників гучних прізвищ з політики й бізнесу, як то Андрій Клюєв, Олександр Ярославський, Леонід Кравчук, Сергій Ківалов, Віктор Пінчук, Леонід Кучма, Вадим Новинський. Самого Януковича в цьому складі офіційно не було.
Вони збирались у будинку, за інтер’єром (чи точніше кітчем) схожому на “Межигір’я”, мали в розпорядженні 800 мисливських вишок, альтанки, полювали на диких качок, зайців, лисиць, кабанів, косуль, оленів.
Все це задоволення президентські друзі оплачували як з власної кишені, так і з державної казни.
За місце серед кола обраних потрібно було платити. У 2008, 2010 та 2011 роках загальні суми членських внесків становили 360 тисяч, 2,9 мільйона та 22 мільйони гривень відповідно. У 2013 році збір з однієї людини за рік сягнув уже 600 тисяч гривень, тобто більше 70 тисячі доларів. А Клюєв, який вступив до клубу вже у розпал Євромайдану, віддав за це 120 тисяч гривень.
Відзначимо, що у 2015-2016 роках мисливську резиденцію, яка складається з двох основних комплексів під назвами “Острів” та “Акація” арештували. У 2020 – передали в Агентство з розшуку й менеджменту активів, яке передає арештоване майно в управління, щоб зберегти його, поки триває слідство.
На конкурс з управління прийшли двоє учасників. Одного не допустили, бо не відповідав умовам. Другого у червні цього року призначили новим тимчасовим господарем.
Цей другий – компанія “7 днів”, мережа готельно-ресторанних комплексів, яка працює в Кам’янці-Подільському, Запоріжжі та Трускавці. Належить компанія підприємцю і депутату Київради від “Європейської солідарності” Ігореві Баленку. Він відомий, зокрема, як власник мережі супермаркетів “Фуршет” і планами із забудови Совських ставків у Києві.
Компанія Баленка планує заробляти в “Сухолуччі” 1,16 млн гривень щомісяця. З цих грошей 200 тисяч мають йти в державний бюджет, 800 тисяч – на збереження і покращення комплексу.
Нагадаємо, ми повідомляли про те, що 1967 року, екс-президента Віктора Януковича вперше засудили за пограбування. 17-річному Януковичу дали три роки обмеження волі.
Тоді термін покарання зменшили до півтора роки через амністію з нагоди 50-річчя Жовтневої революції.
За три роки, 1970-го, Януковича звинуватили у нанесенні тілесних ушкоджень середнього ступеню під час бійки. Суд дав юнакові 2 роки. Він вийшов на свободу 8 червня 1972 року.
27 грудня 1978 року президія Донецького обласного суду скасувала ці два вироки і закрила справи за відсутністю складу злочину. Документи судових обвинувачень зникли. Загалом у в’язниці Віктор Янукович провів три з половиною роки.
Михайло Данилевич, який сидів разом із екс-президентом, розповідав журналістам, що у колонії той тримався окремо від інших.
У колонії Януковича прозвали Хамом, за словами Данилевича.
“Був запальний. Хтось почне його за душу брати, слово проти нього скаже, він грубо відповість. Скаже коротко головним зекам по секції: “Я його покараю ввечері!” З тим потім розбиралися. Карали просто – додавали до роботи ще дві доби.
Горілку йому привозили в коробках. Йому кожен раз привозили дві пачки грошей, купюрами до 50 рублів. Щомісяця його відвідували друзі”.