Імпотенція вітчизняного правосуддя: коли в Україні почнуть вішати корупціонерів

Той, хто йде дорогою корупції, схожий на наркомана: йому здається, що він може кинути в будь-який момент, але корупція викликає залежність, породжує злидні й страждання. Папа Римський Франциск

Поки їх не почнуть вішати на ліхтарних стовпах, нічого не зміниться.
Коментар, який найчастіше зустрічається у «Facebook» під численними постами про корупцію

В Україні повинна нарешті розпочатись справжня боротьба з корупцією, а злочинні чиновники мають отримати реальне покарання. Адже градус несприйняття у суспільстві піднявся до межі, коли майже половина українців готова підтримати запровадження смертної кари для держслужбовців-корупціонерів.

Вже багато років корупцію називають головною загрозою для України. Зверніть увагу – не економічні проблеми, війну чи зовнішні загрози. А саме корупцію.
Зрештою, якби не корупція, у нас могло б і війни не бути. Тому що держава мала б більш боєздатне та забезпечене військо. Дієвіші та ефективніші правоохоронні органи – з відповідним рівнем довіри. Зрештою, і такого президента як Янукович, не вибрали б. Але це вже царина якбитології. У нас же натомість є величезна проблема, з якою ще жодна влада за всі роки Незалежності так і не змогла дати раду.

Чи був в Україні покараний хоч один корупціонер із вищих ешелонів? Крім історії львівського судді Зварича, пригадати інші випадки складно. Зате є купа дуже голосних справ, фігуранти яких навіть були заарештовані, проте… вийшли на волю – хто під заставу, хто – після «гуманних» рішень українських судів.
«Золоті» міністри Януковича та «діамантові» прокурори Шокіна, розпилювачі бюджету, різноманітні «схемники» та високопоставлені хабарники. Мільйони незрозумілих доходів. І жодної посадки «на нари». Це дістане будь-яку країну, а тим більше ту, яка вже більш як два роки воює.

Саме ця відсутність реально покараних корупціонерів і підштовхує до думки про те, що щось із цим потрібно робити. Звісно, суди Лінча – це трохи занадто для XXI століття. Але покидьки принаймні боялися б переступати закон, якби знали, що в підсумку можуть, згідно із законом, позбутись голови.

Зрештою, сьогодні в 13 країнах світу й досі передбачено смертну кару за вчинені економічні злочини, зокрема, корупційні діяння.

Хрестоматійні приклади боротьби з корупціонерами – розстріл із зеніток північнокорейських міністрів та тисячі страчених китайських чиновників. Цікаво, що у Піднебесній до середини XX ст. хабарництво було узаконене, тож боротьба є надскладною: вони намагаються викорінити те, до чого звикли протягом століть.
І ось лише за 2015 рік у Китаї притягнули до відповідальності за корупцію близько 300 тис. чиновників, зокрема, екс-міністра громадської безпеки Чжоу Юнкана (вирок – пожиттєве ув’язення). Його визнали винним у корупції, а також розкритті інформації, що становить державну таємницю. У цій справі були заарештовані десятки його підлеглих і родичів: сина засудили до 18 років позбавлення волі та оштрафували більш ніж на 350 млн. юанів ($53 млн.), а дружину – до 9 років в’язниці та штрафу в 1 млн юанів ($150 тис.). 
Віце-мерові Пекіна Лю Чжихуа, який одержав хабаря у $2 млн., не пощастило ще більше – його стратили. Як і майже 10 тис. інших чиновників. При цьому в КНР заведено показувати страти високих посадовців по телебаченню, а потім ще й висилати їх сім’ям рахунки на 8 юанів – вартість двох витрачених куль. Але найголовніше – китайська влада гарантує, що коли політика ловлять на корупції, йому кінець: він отримає або гігантський термін (25 років чи по життєве ув’язнення), або пару куль привселюдно. Щоправда, навіть це не завжди діє на гарячих китайських хлопців: іноді спокуса буває зі стількома нулями, що вони таки ризикують – і згодом таки потрапляють у статистику покарань. Дехто, правда, вирішує самі піти з життя – кількість самогубств серед підозрюваних в корупції весь час зростає.
Не менш суворе покарання передбачене на Близькому Сході – у країнах, де діють закони шаріату, корупцію прирівняли до крадіжки. Так, у Саудівській Аравії чиновникам, яких упіймали на хабарі, відрубають руку. Кубинських чиновників-корупціонерів також розстрілюють. Навіть у теплому Таїланді торік прийняли поправку до законодавства, якою передбачається смертна кара за корупцію в особливо великому розмірі як для громадян цієї країни, так і для іноземців.
У квітучому нині Сінгапурі Бюро з розслідування корупції (БРК) ще наприкінці 60-х років минулого століття наділили надзвичайними повноваженнями: без рішення суду воно могло затримувати і обшукувати підозрюваних у корупції, перевіряти їх рахунки, допитувати родичів. Особливу увагу приділяють працівникам на потенційно корупeціогенних посадах. Мінімальну суму штрафу за корупційну діяльність 25 років тому збільшили з 10 тис. до 100 тис. сінгапурських доларів, за неправдиві свідчення – штраф і буцегарня. Чиновник, упійманий на корупції, позбавлявся роботи, пенсії і всіх пільг. Також тут діє презумпція винуватості чиновника: власники дорогих речей, машин, квартир вважаються винними, поки не доведуть протилежне.
Кілька разів БРК розслідувало й діяльність прем’єр-міністра Лі Куан Ю та членів його родини, щоправда, нічого знайдено не було. Натомість Бюро відправило за грати кількох міністрів, громадських діячів, глав профспілок і топ-менеджерів держпідприємств.

Кілька років тому ситуація в Румунії нагадувала нинішню Україну: там теж довго налаштовувались на безкомпромісну боротьбу з корупцією, а антикорупційний директорат (DNA) був створений як умова вступу Румунії до Євросоюзу, але реально не діяв. І лише після обрання нового президента, який надав гарантії невтручання, перші справи пішли в суд, і тепер антикорупціонерів вже не зупинити. У результаті навіть прем'єр-міністр Адріан Нестасе після спроби саботувати роботу відомства теж сів у в'язницю за корупцію. А керівник румунського антикорупційного відомства Лаура Ковеші стала національним героєм, почавши масові посадки чиновників.

Насправді потрібно було небагато, насамперед – політична воля керівництва країни. Далі вже ЄС зажадав змін до румунського законодавства – щоб міністри, які потрапили під слідство у корупційних справах, подавали у відставку, а підслідні парламентарії позбавлялися недоторканності. Румуни врахували ці зауваження, і почалось…

Мер Бухареста Сорін Опреску, брат екс-президента Мірча Бесеску, депутати та урядовці, посли, сенатори і мери, колишні правоохоронці й митники – це сотні і сотні справ. Лише в 2014 році було винесено близько тисячі вироків, конфісковано майна на 150 млн. євро. Антикорупційний директорат працював попри шалений спротив парламенту.

Але буквально за пару років довіра румунів до DNA перевищила 60% (парламенту довіряють 11%). А найголовніше, що, за словами Лаури Ковесі, 83% порушених кримінальних справ ґрунтуються на повідомленнях громадян і громадських організацій. Інші 17% зареєстрованих справ базувались на інформації з преси, розслідуваннях журналістів.

Аби почати ефективну боротьбу з корупцією, як стверджує пані Ковесі, потрібні три передумови.

Перша – незалежність органу по боротьбі з корупцією і людей, які працюють в ньому, надійність посад прокурора і судді, а також надання їм гарантій – що їх не звільнять тільки за сміливість почати розслідування на найвищих владних щаблях.

Друга – законодавча база, яка дозволяє по-справжньому боротися з корупцією. Немає сенсу мати штат професійних прокурорів і суддів, якщо не надати їм законодавчі інструменти та повноваження для проведення розслідувань.

Третя передумова – матеріальні та людські ресурси, добра технічна служба.

А щоб це усе запрацювало, Лаура Ковесі радить звернути увагу на непідкупних прокурорів. «Ми розпочали реформу разом з людьми, які були на той момент в системі. Треба знайти декількох чесних людей, які хочуть змінити ситуацію, створити їм необхідні умови і відповідно оплачувати їх працю, і пріоритетом для них має бути очищення власної системи. Їх потрібно підтримувати, і громадянське суспільство ні в якому разі не повинно залишати їх самих. Дуже важливо, щоб прокурор знав, що він незалежний. Якщо він відкриває два розслідування на одного депутата, а на наступний день цей депутат говорить з міністром юстиції чи кимось з Вищої ради юстиції, після чого на прокурора чи суддю накладають дисциплінарні санкції, то ніколи нічого не зміниться.
Важливо, щоб було розпочато кілька розслідувань, які повинні закінчитись вироками, і щоб всі побачили, що це можливо. Так було в Румунії», – підкреслює пані Ковесі.

Покарання для «дрібноти»
Нечасті повідомлення про витівки Феміди на антикорупційних рубежах викликають радше відчуття безсилої люті, ніж втіху від торжества справедливості.

З останніх новин: харківського податківця, затриманого за хабар у 71 тис. грн.., суд оштрафував на… 25,5 тис. грн. У Запорізькій області екс-працівник обленерго, якого раніше затримували за хабар у 250 тис. грн.. і потім випустили під заставу (400 тис. грн..), знову був затриманий… на хабарі у 20 тис. грн. – за прискорену процедуру підключення МАФа до електромережі.

Нещодавнє дослідження Transparency International показало: лише 19% українських чиновників-корупціонерів, яких у 2015 році судили за вимагання чи одержання хабара, опинились за ґратами (середній термін – 4 роки 7 місяців позбавлення волі). Це при тому, що максимальний термін за неправомірне збагачення – 12 років – за останні два роки не отримав жоден хабарник!
При цьому 9% засуджених були виправдані, 38% отримали випробувальний термін. А 34% злочинців були оштрафовані – середня сума штрафу ледь перевищила 20 тис. грн.. (тоді як середній розмір хабара торік сягнув 40 тис. грн.). Як показало дослідження, чим більше хабар фігурує в кримінальній справі, тим вища ймовірність, що чиновник залишиться на свободі. Так, з п'ятірки найбільших хабарників, чиї апетити перевищили 1 і 2 млн грн, суди відправили за ґрати лише одного. Решта були виправдані або отримали випробувальний термін, відзначили в Transparency International Ukraine.

Власне розслідування провели й журналісти сайту «Наші гроші». За їх даними, у період з липня 2015 по липень 2016 року за корупцію засуджувались 952 особи, з них 312 людей були покарані штрафом (70% склали штрафи до 20 тис. грн.), 336 осіб отримали умовні терміни, а 137 взагалі виправдали.

Особливо підкреслимо, що з числа чиновників категорії А у суді побували лише троє – двоє голів РДА та заступник голови Держсільгоспінспекції України. Їм усім загрожує позбавлення волі, проте жоден з вироків не набув чинності, бо знаходиться на новому розгляді чи апеляції.

Українці, спостерігаючи за імпотенцією вітчизняного правосуддя, вже морально готові до того, що за корупційні діяння чиновники можуть бути покарані на смерть. За даними опитування Центру Разумкова, проведеного торік, 41,5% наших співгромадян підтримали б запровадження смертної кари для держслужбовців-корупціонерів (42% не підтримали б, 16,5% було важко відповісти).

Цю хвилю невдоволення минулого року вже пробували осідлати деякі народні депутати. Так, колишній командир полку «Дніпро-1» Юрій Береза заявив, що підтримав би законопроект про легалізацію смертної кари за корупцію та державну зраду. А згодом нардеп Сергій Каплін зареєстрував у парламенті законопроект, яким запропоновано за корупційні злочини розстрілювати службових осіб, які «займають особливо відповідальне становище в державі». Його визнали неконституційним ( Конституційний суд України у 1999 році визнав, що смертна кара суперечить Конституції), хоча документ досі є на сайті ВРУ.
Вже у цьому році група з 50 нардепів різних фракцій внесла законопроект про довічне ув’язнення суддів, прокурорів, слідчих та керівників силових відомств за хабар в особливо великому розмірі замість нинішніх 8-12 років в’язниці. До слова, подібний закон навіть був проголосований у 2008 році, проте його заветував президент Ющенко, після чого парламент вдруге уже не зміг подолати це вето.

Справді народна ініціатива була оприлюднена у травні на сайті Президента: один з українських блогерів зареєстрував петицію з вимогою запровадити смертну кару за корупцію, зокрема, за хабар на суму від $10 тис. «Жодні антикорупційні реформи та заходи не ефективні. Нечистих на руку українських чиновників може зупинити лише боязнь смертної кари», – слушно вважає автор петиції.

Українці усе ще чекають, коли в нас нарешті хоч до в’язниці потраплять корупціонери, які безкарно оперують мільйонами. Чекає на це і Європа. Можливо, членство України в Раді Європи й справді опинилося б під питанням, віднови ми смертну кару. Але «спускання на гальмах» масштабних українських корупційних злочинів у Євросоюзі також не толерують. От якби і українських підслідних корупціонерів, як і китайських, раптом спіткала б «епідемія самогубств», країна б точно отримала шанс на швидше очищення. А чиновники – вибір: красти чи померти.

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна:
Запровадження смертної кари за корупцію нічого б не змінило, оскільки у нас зараз не виконується чинне законодавство, тобто діючі можливості покарання корупціонерів. Шанси на застосування смертної кари мінімальні, та й то, скоріш за все, постраждали б не топ-корупціонери (до яких варто застосовувати жорсткіші покарання), а радше прості виконавці.

Аналіз судових рішень свідчить: чим вища посадова особа, тим менше шансів, що її навіть за наявності 100-відсоткових фактів притягнуть до відповідальності за корупцію. У нас недієва судова система. А за недієвої судової системи яке покарання не став, воно все одно не спрацює.

Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства:
Кожна влада бореться з корупцією, будучи фактично її частиною.  За 25 років її так ніхто й не поборов. Не треба боротись, потрібно систему міняти. Адже корупція – це наслідок тієї кланово-олігархічної, бандитської системи. Сьогодні хто головний корупціонер? Це група Порошенка, він узурпатор. Перед ним були Янукович, Ющенко, Кучма…

Зараз під виглядом корупції правлячий клан корупціонерів розправляється з усіма інакомислячими, фактично встановлюючи диктатуру для збереження влади. Тож головні корупціонери сьогодні поза Конституцією, поза законами, і роблять те, що хочуть.

Я думаю, що в якийсь момент може статись так, що люди – добровольці, активісти – вирішать замінити собою недіюче правосуддя. Може й до самосудів може дійти, бо люди вже просто не витримують цього всього. Був же у нас чудовий досвід отої сміттєвої люстрації, який варто знову застосувати. І тих, хто бореться з корупціонерами,  треба в першу чергу піддавати сміттєвій люстрації.