Поки ж український президент обрав третій шлях – продовжує “самоусуватись” від історії з офшоркам
Австралія та Нова Зеландія розпочали розслідування стосовно своїх громадян — фігурантів #panama papers. Слідом збирається Франція з Великою Британією. Росія вже сказала, що це — удар по Путіну і “кругом врагі”. Мовчить лиш Петро Порошенко. Себто не зовсім мовчить — пише пости у Фейсбуці, але в даному випадку це явно не той жанр, яким можна врятувати ситуацію. Тим більш, таким от дописом: "Ставши Президентом, я відійшов від управління активами, доручивши цю справу відповідним консалтинговим та юридичним компаніям.
Очікую, що вони нададуть вичерпні пояснення для української та міжнародної преси". Мовляв, сам здивований. Прокидаюся – а тут офшори.
А когорта добровільних і не дуже добровільних президентських адвокатів намагається донести до широкої публіки, що президент "нічого не порушив – бо ще нічого не продав”. І взагалі — всі папери відправив Ротишильдам. А от якби щось продав – то б обов'язково би все сплатив. Ну не все — а 17%. А міг би й нічого не платити — от тоді б ми йому показали!
Не розуміючи, при тому, що вся ця добровільна підтримка йде президенту Порошенку радше на шкоду, аніж на користь, розгортаючи зайву піарну хвилю довкола плями на іміджі, повністю усунути яку президентові вже не вдасться, але помітно розмити — ще цілком можливо.
Ймовірно, що в діях президента Порошенка і справді відсутній склад як кримінального, так навіть адміністративного злочину (що, звісно, не факт). Як, до речі, відсутній склад злочину і в діях ісландського прем'єр-міністра, який потроху складає особисті речі, готуючись вивезти їх з робочого кабінету.
Але це не міняє рівним рахунком нічого. Бо якщо президент країни, який публічно пообіцяв позбутись бізнесу в 2014 році, добровільно розповів би про свої кроки стосовно продажу бізнесу — і логіку цих кроків — на одній з безчисленних прес-конференцій, він, може, й погіршив би трохи комерційні перспективи своєї оборудки.
Але якби таке пояснення відбулось би в момент реєстрації офшорки — чи бодай за місяць до публікації витоку з Mossack Fonseca, у жодної живої душі в Україні не було б серйозних питань до свого президента. Чи Петро Олексійович вважав, що журналістам будуть нецікаві такі інтимні подробиці його життя? Чи, швидше, пан не звик звітувати перед кріпаками?
Якщо б у декларації Петра Порошенка хоч в якийсь спосіб значилась та злощасна тисяча доларів, які були витрачені на акції Prime Asset Partners Limited — у охочих проїхатись танком по іміджу президента було б далеко менше можливостей це зробити. І не довелось би вибудовувати хитромудрі юридичні пояснення стососно того, що ці гроші президенту “фактично подарували реєстратори”.
Майже будь-який бізнесмен, формально, має юридичне право робити те, що зробив Порошенко. Будь-який — крім президента. Якому історія ця може коштувати набагато більше, ніж адміністративний штраф за “помилку” в декларації. Бо податки і згода їх сплачувати – це основа суспільного договору. І якщо президент може продавати щось через офшорку — то точно так само може чинити кожен, без винятку, олігарх. А працівник може отримувати дві зарплати — легальну і в конверті. А на заправці можна продавати “бензиновий продукт”. І так далі — до повної анархічної безконечності з золотою статуєю Нестора Івановича на Майдані незалежності.
Той факт, що реєстрації офшорних компаній Порошенка здійснювались таємно, однозначно свідчить про те, що гарант знав, що робить щось явно недостойне, що б тепер не розповідали президентські юристи.
Втім, що зроблено — то зроблено. І тепер президентові варто подумати, як вибиратись з цієї історії. Оскільки вихід, до якого, схоже, готується ісландський прем'єр — через двері робочого кабінету на простори рідної країни у вигляді простого громадянина — Петру Олексійовичу, схоже, не імпонує.
Іншим виходом із ситуації може стати гласне і прозоре розслідування, здійснене поважним міжнародним детективним агентством — із залученням міжнародних фахівців — приміром, з FATF. Є там така чарівна організація . Ні-ні, Шокіна прохання не пропонувати.
В ході розслідування повинні бути опрацьовані — і опубліковані, обов'язково опубліковані, всі документи й листування Петра Олексійовича з тими самими консалтинговими та юридичними компаніями, які довели бідолашного президента до порушення закону.
Звільнення з посади керівника Нацбанку особи, яка, ймовірно, порадила йому тих консультантів, було б, може, і не зовсім правовим — але, безумовно, приємним для народу бонусом. Ну бо що це за глава ЦБ, яка ні своїх слідів на Панамі не замела, ні президентові надійну і таємну офшорку не організувала, правда ж? Сміх один.
А для початку президентові варто, напевно, зосередитись, і впродовж найближчого часу навчитись говорити про “прикру помилку” там, де хочеться сказати “гібридна війна” . Перший крок у Фейсбуці він все-таки зумів зробити.