Джерела 24 Каналу в українських спецслужбах поділилися деталями тактики “м’ясної” навали окупантів. Все дійшло до того, що командування окупаційних сил вже може навіть відправляти на штурм міст дітей та жінок.

При цьому на штурми деяких міст на Донбасі, загарбники вперто продовжують кидати свої “елітні” підрозділи, забезпечені танками, БТРами та БМП, а от інші ділянки атакують виключно людськими хвилями.

При цьому подекуди на обладнані позиції ЗСУ кидалися навіть окупанти, які не мали автомата. Так, ще під час штурму Бахмута наші десантники захопили у полон кількох пригожинських смертників, у яких були лише гранати в пакетику.

У бій посилають всіх
Ще у грудні – січні здавалося, що російське командування все ж таки не буде масово відправляти особовий склад у бій у стилі штрафбатів Червоної армії, коли один біг із гвинтівкою, а інший – з магазином.
Як виявилося, таке цілком можливо і подекуди навіть впроваджується у кадрових підрозділах ЗС Росії, а у подальшому, цілком ймовірно, для виснаження українських захисників, полями Донбасу йтимуть школярі з дерев’яними макетами зброї. Втім, подібне може стати реальністю, коли у бункерного фюрера закінчаться мобілізовані.

Адже майже кожен день росіяни втрачають від 600 до 1150 осіб. Але після кожного штурму, з якого повертаються лише одиниці, окупанти продовжують вперто лізти вперед, хоч і цілком розуміють свою долю.
Головна ж проблема, як вважають в українських спецслужбах, полягає у тому, що російське суспільство дуже хоче війни та захоплення Києва. При цьому кожен із фанатів Путіна вірить у можливість успіху на фронті, а також вважає, що саме йому брати участь у бойових діях не доведеться. Російські чоловіки чомусь сповнені віри у те, що їм вдасться вижити у зіткненні з українськими захисниками. Вони сприймають загрозу від своїх загороджувальних загонів чи репресивної машини як щось, від чого не можна врятуватися, однак через пропаганду зовсім не бояться ЗСУ. Втім, після потрапляння у зону бойових дій світосприйняття загарбників суттєво міняється. Однак втекти, здатися у полон або ж розібратися зі своїм командуванням більшість із окупантів боїться.

То ж рано чи пізно, якщо у Росії не почнеться громадянська війна чи не скинуть Путіна, піти в останній бій за царя доведеться всім, кого режим вважатиме за потрібне відправити в Україну.

Штурмують кульгаві та безрукі мобілізовані
Декілька потраплянь під обстріли чи день спостережень за тим, як сотні осіб безуспішно штурмують один окоп, суттєво прочищають мізки багатьом мобілізованим. Тож кількість тих, хто відмовляється брати участь у бойових діях, постійно зростає. Збільшується й чисельність окупантів, які воліють нашкодити собі для ухилення від війни в такий спосіб.

У січні-лютому вкрай популярним способом ухилитися від окопного життя та безглуздих штурмів серед росіян стало відрубування собі пальців. При цьому деякі для максимальної надійності позбавляли себе вказівних на обох руках.
Треба визнати, цей спосіб достатньо довгий час працював: травмованих під час “рубання дров” чи “нарізання хліба” відвозили до шпиталів, а потім – відправляли у Росію. Однак коли за добу з різних підрозділів до Донецька привезли понад 20 осіб із ампутованими пальцями, командири почали про щось здогадуватись та вирішили покарати ухилянтів. Через це російські злочинці зібрали з лікарень Донецька десятки окупантів-ампутантів та відвезли їх на позиціяї під Мар’їнкою та Авдіївкою. Зрозуміло, що кульгаві та небоєздатні окупанти не мали шансів вижити.

Саме через це мобілізовані, які ще не дісталися до фронту, мають зрозуміти, що війна проти України – це дуже страшно, а тікати з поля бою достатньо важко, хоча й цілком можливо. При цьому втеча для окупантів чи здача в полон – єдиний шанс на виживання, бо ухилитися від участі в боях найближчим часом не зможуть навіть безногі. Тому всім, хто вже опинився у російській армії, але не дістався до фронту, набагато краще втекти ще на території Росії. Принаймні тоді по них ніхто не стрілятиме.