Російські загарбники та самопроголошена адміністрація квазіреспублік у Донецькій та Луганській областях остаточно зруйнували всі надії на мирне життя мільйонів людей, що залишилися на непідконтрольних Києву територіях після 2014 року. На вимогу Путіна військові злочинці вирвали чоловіків із кожної сім’ї, пише 24 канал.
Судячи з численних повідомлень рідних мобілізованих у відкритих спільнотах, у більшості випадків примусово відправлені на війну чоловіки були єдиними, хто заробляв гроші та годував сім’ю. Оскільки за 8 років існування “республік” економічна ситуація на непідконтрольних Києву територіях була вкрай нестабільною, жодних заощаджень переважна більшість місцевих жителів не робила. Тому деякі сім’ї мобілізованих у сенсі що неспроможні навіть купити продукти для дітей.
Протягом більш ніж двох місяців активних бойових дій дружини та матері мобілізованих зрозуміли, наскільки великі втрати зазнають їхні підрозділи. Справа в тому, що перед відправкою на передову у мешканців Донбасу відбирають документи і будь-що, чому можна ідентифікувати людину. Тіла загиблих мобілізованих залишаються на полях бою або знищуються у печах ДМЗ.
У “омбудсменів”, “військкомів” або командирів загонів мобілізованих, а також у “адміністрації” квазіреспублік жодних відповідей про долю примусово відправлених на війну жінки добитися не можуть. “Посадові особи” недореспублік лише розповідають про “рішення командування”, “війні з бандерівцями” і заспокоюють тим, що “все швидко закінчиться”.
При цьому всі розуміють, що найближчим часом жодного закінчення бойових дій не буде, а шансів на те, що мобілізовані повернуться додому хоча б пораненими майже немає. Оскільки росіяни женуть непідготовлених чоловіків на вірну смерть, а після поранення, якщо воно не було надто важким, швидко відправляють у бій знову. Фактично Пушилін, Пасічник та їх командування вирішили не повертати нікого з місць бойових дій. Навіть незважаючи на отримання тисяч відповідних звернень від рідних мобілізованих.
Дружини та матері мешканців і так званих “ДНР” та “ЛНР” на початку війни намагалися провести мітинг проти мобілізації, але “влада” швидко “обстріляла Донецьк “Точкою У”, після чого проведення якихось акцій відклалося. Чоловіки, яким вдається хоча б раз на тиждень вийти на зв’язок із сім’єю, розповідають, що їх взагалі не годують. Ні на Донбасі, ні на Миколаївщині, де також воюють багато мобілізованих. Щоб хоч якось отримати собі їжу, їм іноді доводиться у прямому розумінні шукати її у смітниках. Іноді мобілізовані доїдають залишки сухпайків, які викидають кадрові військовослужбовці ЗС Росії після сніданку, обіду чи вечері.
Жодного спорядження для захисту мобілізованим не дають, а тих, хто відмовляється йти в бій, розстрілюють кадировці. Втім, якщо мобілізовані висловлюють своє небажання воювати справді масово, їх можуть перекинути в якесь інше місце без завдань йти на штурм укріплених позицій ЗСУ. Так, коли на одній із ділянок фронту прямо перед боєм вже озброєні мобілізовані заявили командуванню, що на штурм не підуть, офіцери не змогли з ними нічого вдіяти. Розстрільна група кадировців, яка складалася з трьох людей і прибула на виклик щодо бунту, лише подивилася на роту з понад 160 мобілізованих, після чого найманці вождя Чечні поїхали.
Жінки з Донбасу, яких турбує доля мобілізованих чоловіків, постійно обговорюють варіанти власних дій, але справді єдиним способом хоч якось вплинути на ситуацію може лише масштабний бунт. Так чи інакше, якщо жінки справді масово вийдуть на вулиці, наприклад, Донецька, усіх їх не розстрілюватимуть і не затримуватимуть.
Крім того, матерів та дружин мобілізованих злить той факт, що в Донецьку є чимало наближених до “влади” підприємців, які уникнули мобілізації. За хабарі від 5 до 10 тисяч доларів сотні тих, хто мав нагоду заплатити, “офіційно” влаштувалися в армію і навіть одержують зарплату, хоча насправді продовжують мирно жити. Виявляється, у той час, коли шахти та заводи назавжди закриваються через брак робітників, коли збіднілі сім’ї залишаються без годувальників, багатії продовжують насолоджуватися життям.