Президент Володимир Зеленський заявив, що закон про деолігархізацію майже готовий. Він може з’явитися вже цього тижня. Розробити законопроєкт про статус олігархів в Україні, який у перспективі має обмежити їхній монополізм в економіці та вплив на політику, Зеленський доручив РНБО та виконавчій владі ще 15 квітня.

Про це йдеться в матеріалі 24 каналу.

За попередньою оцінкою РНБО, в Україні є 13 осіб, яких можна віднести до категорії олігархів. Однак, їхні прізвища наразі не опубліковані.

Ми не хочемо вбити великий бізнес, але ми точно вбиваємо поняття, зміст і вплив олігархічної системи в нашій країні. Впливу на мас-медіа не буде, впливу на політику не буде, впливу на чиновників не може бути. Але якщо це буде, то ці люди отримають квиток під назвою “олігарх”. Вони з’являться в спеціальному реєстрі й тоді цей великий бізнес може втратити велику частину активів, – заявив очільник держави під час пресконференції 20 травня.

Зеленський зазначив, що той, хто потрапить у цей реєстр – підпаде під певну категорію санкцій. За словами очільника держави, у законопроєкті є три головні пункти, об’єднання яких означатиме автоматичне попадання в реєстр. Зокрема, це вплив на медіа; участь у політичному житті країни (вплив на депутатів та чиновників, власна партія, фінансування партії); сума активів і статки.

Колишній народний депутат член наглядової ради “Укрзалізниці” Сергій Лещенко з посиланням на свої джерела, пише, що під критерії олігархів можуть потрапити Рінат Ахметов, Петро Порошенко, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук, Сергій Льовочкін, Віктор Медведчук, Вадим Новинський, Юрій Косюк, Олег Бахматюк, Костянтин Жеваго та подружжя Герег.

До переліку найбагатших людей України, за версією видання Forbes Україна, входять:
Рінат Ахметов (статки 7,6 мільярда доларів);
Віктор Пінчук (2,5 мільярда доларів);
Костянтин Жеваго (2,4 мільярда доларів);
Ігор Коломойський (1,8 мільярда доларів);
Геннадій Боголюбов (1,7 мільярда доларів);
Петро Порошенко (1,6 мільярда доларів);
Вадим Новинський (1,4 мільярда доларів).

До найбагатшої “десятки” українців Forbes зараховує Юрія Косюка, Олександра Ярославського, а ще подружжя Олександра і Галину Герег.

Політолог Максим Джигун каже, що потреба в цьому законопроєкті з’явилася давно. Проблема олігархату турбує українців протягом усіх років незалежності.

Більшість олігархів ще з часів 90-х років не надто демократичними способами отримали, в тому числі, державні підприємства та інші українські ресурси за безцінь. Сьогодні вони використовують все виключно для власного збагачення. Інтереси українців тут ніяк не представлені. Якщо говорити про цей законопроєкт, як про ідею, то він давно визрів, він є актуальним та має попит у суспільстві. Це гарна за формою оболонка, однак я сумніваюся, що це призведе до якихось якісних змін в сприйнятті олігархів чи їх викоріненню з України, – каже політолог.

Максим Джигун зазначає, що всі очільники держави, які були протягом років незалежності України сформували систему, яка дозволила налагоджувати відносини з олігархами та знаходити з ними компроміси, вибудовувати силу противаг, яка працює в медійному, фінансовому та адміністративному плані.

“Тристороння дослідницька група”, до якої входять Володимир Фесенко, Андрій Єременко та Олександр Каменець у квітні 2021 року оприлюднила своє дослідження “Деолігархізація” та проаналізувала особливості української олігархії.

В Україні регулярно змінюються президенти, керівні партії та уряди, а ось список головних олігархів залишається майже незмінним останні 15 років. Але відносини українських олігархів з президентами й панівними політичними силами це скоріше симбіоз, взаємне пристосування, і взаємний вплив. Немає домінування однієї сторони. Це динамічна і конкурентна система єдності та боротьби протилежностей, – сказано в дослідженні.

Політолог Володимир Фесенко каже, якщо виходити з державної політики та із завдання деолігархізації, треба визначити чіткі інструменти, яким чином та як вивести великих українських бізнесменів з політики.

Як це зробити? Простого способу тут немає. Заборонити брати участь в політиці, наприклад, у виборах не можна, бо це конституційне право кожного громадянина. Якщо людина обрана депутатом у Верховну Раду або обіймати посаду у виконавчій владі, то вона не може займатися бізнесом. Така заборона у Конституції є, але треба щоб вона жорстко діяла. Потрібні санкції за те, що людина займається бізнесом, – каже політолог.

За словами Фесенка, треба визначити такі критерії, щоб можна було притягнути до відповідальності, наприклад, за використання політичного та державного статусу для бізнесових цілей.

Якщо підтверджується конкретним розслідуванням, що депутат “А”, який формально наче не є бізнесменом, але реально він продовжує займатися бізнесом і є підтвердження, що він впливає на бізнесові рішення та отримує прибутки, то такий депутат має бути позбавлений депутатського статусу”, – вважає Фесенко.

А також підписуйтесь на наш телеграм канал Корупція – інфо – https://t.me/korupciya, аби не пропустити ще більше цікавої та актуальної інформації.