Вчора, 29 вересня, у віці 95 років померла член комісії з увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру Софія Ярова. Про це на своїй сторінці у Facebook написала засновник Всеукраїнського благодійного фонду “Для тебя” Юлія Гольденберг.
“О 6 ранку 29 вересня Софія Григорівна Ярова – людина, яка врятувала не одне життя під час Голокосту, відійшла у вічність… Бракує слів…”, – написала Юлія.
29 вересня в Україні віддають данину пам’яті жертвам масових розстрілів у Бабиному Яру. Трагедія сталася 79 років тому після окупації Києва нацистами. За кілька днів німці вбили практично все єврейське населення міста, яке не встигло виїхати. За перші два дні розстріляли майже 34 тисяч осіб – чоловіків, жінок, дітей.
Окупація Києва почалася, коли Софії Яровій (у дівоцтві – Бойко) було 16 років. Замість піонерського табору їй довелося копати протитанкові рови на вулиці Горького, окопи в районі села Віта-Поштова, а коли фронт вже проходив по Голосіївському лісу, вивозити на підводах поранених і надавати їм посильну допомогу. 3 вересня 1941 року з Києва йшов один з останніх ешелонів з евакуйованими, в якому мала їхати і сім’я Бойка, проте місця для них там не знайшлося.
29 вересня 1941 року за наказом німецького командування євреїв збирали в районі Бабиного Яру нібито для відправлення в безпечне місце. Софія Бойко зі своєю подругою Галиною Вайнтроп під керівництвом своєї мами Єфросинії Бойко брали участь у порятунку приречених на смерть людей. У роки фашистської окупації вона врятувала сім євреїв від неминучої страти.
Незадовго до визволення Києва 25 жовтня 1943 року вранці Софію разом з мамою і братом за відмову покинути місто заарештували. Три есесівці вели їх на розстріл у Бабин Яр, але члени сім’ї Бойка були врятовані загулявшими солдатами вермахту в обмін на горілку. Тієї ж ночі, скориставшись метушнею, їм вдалося вирватися з Києва в батьківське село Рославичі, де 7 листопада вони були звільнені з окупації радянською армією.
Наступного дня Софія повернулася до Києва, прийшла до військкомату і попросилася добровільно на фронт, але їй сказали, що потрібно відновлювати зв’язок, і направили телефоністкою на київську станцію міжміського зв’язку. А через тиждень 10 дівчат зі станції послали прокладати кабель для фронту, вони щодня ходили розчищати Хрещатик.
Після закінчення вузу Софія в 1947 році працювала у школі вчителем української мови та літератури. Закінчила заочно ще два вузи. У 1967 році стала директором нової 189-ї школи, яка через чотири роки увійшла до десятки найкращих шкіл СРСР з організації спортивно-масової роботи.
7 вересня 1997 року ізраїльський Інститут катастрофи і героїзму Яд ва-Шем присвоїв Софії Яровій почесне звання праведника народів світу.