Рішення про позбавлення ексспікера Верховної Ради Дмитра Разумкова депутатського мандата можуть ухвалити на з’їзді партії “Слуга народу”. Про це у програмі “Украина на самом деле” телеканалу “Дом” повідомила народна депутатка, заступниця голови фракції “Слуга народу” Євгенія Кравчук.
“Це рішення справді не ухвалює парламентська фракція, тому що у нас навіть у фракції є люди, наприклад, які не входять до партії. З’їзд партії — це вищий орган, і в його компетенції ухвалювати такі рішення”, — пояснила вона.
Кравчук зазначила, що партія до жодного депутата всіх рівнів ще не застосовувала процедури позбавлення мандата.
“Тому це може бути прецедент”, — наголосила вона.
Нардепка повідомила, що з’їзд партії “Слуга народу” запланований на кінець листопада.
“Але я не знаю, чи є це питання на порядку денному з’їзду. Ми, напевно, ще спостерігатимемо, як розвиваються події”, — додала вона.
Кравчук пояснила, чому спочатку порушували питання про зняття Разумкова з посади спікера Верховної Ради, а тепер і про позбавлення мандата народного депутата.
“Ми йшли в політику від Володимира Зеленського, від президента. І коли хтось починає свій автономний політичний шлях, то взагалі це нормально. У нас рабства немає, ніхто нікого не закував у кайдани. Але було б правильно, знаєте, як кажуть, входити в історію власним коштом”, — зазначила парламентарій.
До слова, немає нині більш нещасної людини в українській політиці, ніж Дмитро Разумков. Подієве затишшя та лідерське безриб’я ще на стадії легкого бодання спікера з Банковою перетворили його на фігуру, на яку почали поглядати з очікуванням. А коли трапилася скандальна відставка, градус очікування різко підскочив. Вважається, що Разумков тепер усім зобов’язаний показати: ворогам, прихильникам, які сумніваються, і тим, хто досі не підозрює про його існування, а таких іще нещодавно була третина виборців. Про це пише політичний оглядач
Леонід Швець у своїй колонці для “Слово і діло”.
У рейтингах він одразу злетів на позицію впритул до вічної трійки, яка переслідує Зеленського, і геть не володіє ресурсами, на які спираються Порошенко, Тимошенко і Бойко.
Дмитра, насправді, зобов’язують відразу зробити те, що досі не виявився здатен зробити ніхто: скласти відчутну конкуренцію президенту. І тут інтерес, що тимчасово виріс, до Разумкова зливається з давно назрілим запитом на нову конкурентну силу. Лідерство Зеленського залишається незаперечним, а це якось неправильно і навіть тривожно. Він точно ніякими дивовижними подвигами не заслужив на безальтернативність, Україні ж безальтернативність, навіть із найвидатнішим лідером на чолі, яким нинішній глава держави аж ніяк не є, просто протипоказана.
Учорашній спікер при цьому, з одного боку, є одним із співавторів тріумфу Володимира Зеленського, хоча вичленувати його внесок неможливо, з іншого – характерним для його оточення зразком неяскравості, яка зумовлює певну тьмяність нинішнього президентства. Оперативний простір, що нібито відкривається, і нові захопливі перспективи могли б, напевно, розбудити в Дмитрі Разумкові звіра, якого в ньому не підозрювали, але в таку метаморфозу віриться важко. Давно обраний їм образ випещеного співробітника апарату ЦК комсомолу на щось цікавіше одразу не заміниш. Та й неприродність невластивої маски буде чи не гіршою.
Крім самого себе у якості проблеми потенційний лідер альтернативи Разумков зіткнеться з проблемою кадрів. Його вже сватають у соратники до Дмитра Гордона та Євгена Комаровського, але ті про це ні сном ні духом. З чого шити якусь цікаву та перспективну команду, зовсім незрозуміло, і, якщо йому вдасться, це саме по собі буде дивовижним дивом і героїчною заслугою перед українським народом.
Поки що ж перед Дмитром Разумковим вимальовується перспектива з високим ступенем ймовірності втратити депутатський мандат. А який сенс в окремій кар’єрі, якщо ти голосуєш слухняно, як усі? Поза стінами Ради залишиться Разумкову оселитися в телестудіях політичних шоу, там його певний час вітатимуть. І ні, для послідовного зростання рейтингу цього обмаль. Скільки їх таких, з тужливими очима і протяжними голосами, на ці говорильні ходить, користі нуль.
І всі ці обставини важко тиснуть на Дмитра. Він би і радий усім показати, але як?
