Офіцер ЗСУ та кандидат політичних наук Андрій Ковальов жорстко проїхався по екс-президенту. Він нагадав українцям, що кожен день, коли ви прокидаєтеся від вибухів російських ракет — просто згадайте, що у 1999 році за президенства Леоніда Кучми і прем’єрства Валерія Пустовойтенка, Україна передала росії 8 бомбардувальників Ту-160 та 3 бомбардувальники Ту-95МС!

Так він підводить під висновок, що Україна — єдина країна у світі, яка протягом 30 років планомірно озброювала свого історичного ворога.

Ковальов нагадує, що також було передано і частину бомбардувальників Ту-22, які дістались Росії в її частці при розподілі Чорноморського флоту.

Тоді наприкінці 1990-х років на росію також поїхало понад 120 залізничних вагонів шістьома ешелонами – було вивезено також 575 крилатих ракет повітряного базування великої дальності Х-55. Нині передані тоді Україною Ту-160 становлять десь половину парку цього типу бомбардувальників у Росії.

Також було вивезено запасні двигуни до літаків, різне обладнання. Цікаво, що на момент розпаду СРСР в Україні дислокувались – в Узині під Києвом, під Полтавою та в Прилуках Чернігівської області новіші бомбардувальники – вони були випущені у 1989–1991 роках, а в Росії тоді базувались старіші машини – зокрема в Енгельсі Саратовської області.

Ту-95МС є основним інструментом РФ для завдання ракетних ударів по Україні. На відміну від Ту-160, який може нести 12 ракет, Ту-95МС має під крилом вдвічі менше.

Навіщо Кучма і Пустовойтенко це робили? У Москві їм пообіцяли компенсацію за бомбардувальники в 650 мільйонів доларів, потім – 450 мільйонів, а врешті росія списала з України боргів на 275 мільйонів доларів.

Ніби-то грошові компенсації, яка мали бути виплачені росією — Україні за ракети і бомбардувальники було зараховано в погашення газових богів України — російському «Газпрому». Простіше кажучи Україна навіть нічого не отримала.

А й справді, Ковальов правий- проблема українського народу, що ми дуже погано знаємо і вивчаємо нашу власну історію. Це наш гіркий досвід. Ми нині розплачуємося за рішення попередніх проросійських президентів і прем’єрів, які вірили, що з росією можна дружити, що з росією можна торгувати.