Ворог вирішив не чекати поки в Україну надійдуть обіцяні танки, а почав наступ за п’ятьма напрямками. Військовий експерт Дмитро Снєгирьов розповів у коментарі УНН про ситуацію на різних напрямках фронту.

“Вони вже пішли. Інформація про те, що росіяни підуть у наступ у кінці лютого — на початку березня — не відповідає дійсності. На сьогодні запеклий характер боїв на 5 напрямках одночасно. Ще два дні тому — 4 напрямки було, тиждень тому — максимум 3. Різка активізація напруги, при цьому мова йде не про передислокацію, не про плани наступу, а саме про наступ. Є зміна тактики у російських окупнатів — вони відмовились від використання пвк „вагнер“ і так званиз „частково мобілізованих“. Наразі основна ударна сила — це регулярні сили частин збройних сил рф. На конкретних прикладах: на частинах територій Донецької та Луганської області — наступ росіян у районі Кремінної, основні ударні сили це підрозділи 76-ї повітряно-десантної дивізії, 144-ї, 3-ї мотострілецьких — це елітні частини. Особливо це стосується 76-ї повітряно-десантної дивізії. Зафіксована передислокація важкої броньованої техніки, зокрема танки Т-72, як наслідок — просування вглиб української території до 5 кілометрів. Взята під контроль Діброва, в тому районі вони намагаються атакувати Макіївку, Ямполівку. Це вже територія Донецької області. Мета — одночасний наступ з районів Луганської області і з району Вугледара з метою створення оперативного оточення українського угруповання”, — розповів експерт.

По Луганській області ще один напрямок — це Куп’янський напрямок (частина території Харківської та Луганської областей).

“Бої в районі Гряниківки — це наступ на Куп’янськ. До Куп’янська, за різними оцінками, від 12 до 15 кілометрів. Місто знаходиться в зоні ураження ствольної артилерії окупантів. Просування за різними оцінками до 2 кілометрів. Плани окупантів — відкинути ЗСУ за річку Оскол, яка має стати чи то лінією розмежування, чи то природньою перешкодою. Наразі бої в районі Дворічного. За різними оцінками цей населений пункт знаходиться або частково під контролем, або в так званій „сірій зоні“. Є просування і по цьому напрямку”, — проаналізував Снєгирьов.

Також важливим є Вугледарський напрямок.

Наступний напрямок — Соледар-Бахмут.

За його словами, основне завдання на Донецькому напрямку: прорвати оборону, вийти на лінію Часів Яр – Костянтинівка – Краматорськ – Слов’янськ.

“Інформація у ЗМІ, начебто рф хоче захопити Донецьку та Луганську області до початку березня — відвертий фейк. Середня швидкість просування ворога там — 3 кілометра в місяць. Враховуючи те, що наразі ЗСУ контролює 50% Донецької області — можемо порахувати, що це нереально. Донецька область — це агломерація великих, середніх, малих міст — міська забудова, яка за дні просто так не береться. Головне — під час боїв за Соледар-Бахмут загальні втрати рф за їхніми ж даними: приблизно 40 000 особового складу, це близько 45 БТГ. Це фантастично. Це протягом місяців 5 вони втратили, по 6-8 тисяч на місяць. У Соледарі населення було близько 10 000, а вони у 4 рази більше втратили вбитими. Сакко І Ванцетті — село, яке вони захопили і звітують як про чергову перемогу — це селище-привид, там 3 людини проживало до початку війни. Там декілька десятків хат, зачепитися не було за що, і вони просто знищили забудову, ЗСУ вимушені були відійти”, — говорить експерт та додає – головне, що ми при проведені цих боїв виграли час.

А цей час потрібен для проведення мобілізаційних заходів, для створення додаткових ліній оборони, а також на отримання новітніх зразків техніки і час на опанування цієї техніки.

“Стосовно білорусі: відкидати можливість повторення сценарію лютого 22-го року не можна, але можемо констатувати, що наразі на території білорусі зосереджено не більше 10 000 росіян. Цього не достатньо, щоб вважати це контингентом вторгнення. Основна загроза — це ракетні удари по території України. Росіяни намагаються штучно створити провокацію на україно-білоруському кордоні з метою втягнути рб в збройне протистояння. Наразі росія використовує білорусь як відволікаючий фактор, там продовжують утримуватись наші частини ЗСУ, це на руку ворогу.

По Запорізькому напрямку. Те, що відбувається — це передислокація. Ніякого прориву оборони ЗСУ (те, про що вони повідомляли) немає. Максимум, що у них було — це тактичне покращення становища: взяли під контроль н.п., які знаходяться в так званій „сірій зоні“ — вони й так не контролювались ЗСУ. Запорізький напрямок вони розглядають навпаки як один з можливих напрямків наступу ЗСУ. Саме з цим пов’язані фортефікаційні роботи поблизу Мелітополя і Бердянська, а також створення оперативного резерву в районі Маріуполя (20 000 — 30 000 військових)”, — вважає експерт.