Макрон привіз до Києва гостинці-ультиматуми від Путіна.

Посередництво у врегулюванні непорозумінь між Україною та Росією взяв на себе французький президент. Еммануель Макрон спілкувався з главою Кремля, а потім завітав до Володимира Зеленського.

Треба розуміти, що в України з Росією насправді немає жодних непорозумінь. Є лише ница російська агресія, врегулювати яку дуже просто, якщо Кремль її припинить, відвівши й вивівши від української території свої регулярні війська.

Макрон направду просто привіз від Путіна умови – кремлівський ультиматум у разі виконання якого президент країни-окупантки, можливо, змилостивиться і відкличе свою готову до нападу зграю від українських кордонів.

Французькому лідеру просто зажадалося напередодні виборів у Франції видати себе в очах французів за миротворця.

У свою чергу Путін, схоже, знайшов спосіб як “вберегти лице” і згорнути війська без втрати “пацанської” репутації. Військам точно був би завданий удар, адже всі зрозуміють, що “концентрації російських військ” були лише “голими пантами пітерського гопника”.

На переговорах Путіна з Макроном, а потім і в заявах французької делегації, самого Макрона та Путіна неодноразово лунала теза про необхідність виконання Україною мінських домовленостей.

Путін дозволив навіть поглузувати з цього приводу над Зеленським, якому ті домовленості не до вподоби. Направду, як і будь-якому притомному українцю. Путін на це відреагував словами:

“Нравится, не нравится – терпи, моя красавица”.

Погодьтеся, Москва наполегливо схиляє Україну до мінських угод, які за офіційною версією підписав Петро Порошенко, щоб зупинити російський наступ. Кремль робить усе можливе й навіть грозиться новим наступом для примусу виконувати угоди.

Усім, напевно, вже є зрозумілим, що їх не можна виконувати у жодному разі, адже вони Україні точно будуть не на користь.

У мінських угодах прописане не тільки припинення вогню, розведення і виведення військ із території ОРДЛО й повернення Україні контролю над кордоном та вибори на Донбасі.

Проте й іще прописана амністія бойовикам і фактична федералізація тих регіонів, тобто формальне повернення Донецька та Луганська в склад України, але зі збереженням їхньої від Києва незалежності.

Вторгнення Україна відіб’є і станемо від того, як країна і нація, лише сильнішими, хоча і зазнаємо страшних людських втрат. Проте якщо ми погодимося на мінські угоди в редакції Кремля, то ризикуємо взагалі втратити державу Україну, адже матимемо у своєму складі сепаратистів, які мутитимуть воду, вимагатимуть російської мови та дотацій із загального бюджету.

Проте натомість блокуватимуть усі європейські та євроатлантичні прагнення. Саме це Кремлю і треба. Путін хоче на своїх умовах всучити невизнані республіки, щоб вони стали наче валізою без ручки, яку і кинути можливості не буде. На собі ж тягнути те все буде вкрай важко і некомфортно.