У мережі з’явилася відверта сповідь волонтера, учасника війни на Донбасі Олега Карпенка про те, як на передовій рятують тяжкопоранених українських воїнів і про відчуття, коли уберегти Героїв від смерті не вдається.

Своїм особистим досвідом він поділився на сторінці фонду “Повернись живим” у Facebook зазначивши, що в таких ситуаціях людина просто не може позбутися відчуття смерті зовсім поруч.

“Ви колись відчували запах смерті? Я поховав близько двадцяти своїх родичів, друзів і товаришів по службі. Більшість з них пішли з життя в результаті російсько-української війни. І тепер мій “найгостріший” спогад – про випадок, коли я вперше відчув запах смерті”, – пише ветеран.

Як розповідає Карпенко, 10 лютого 2015 року його підрозділ повинен був зайняти цементний завод в околицях населеного пункту Спартак. Але після тривалого стрілецького бою противник почав застосовувати великокаліберну артилерію і змусив воїнів ЗСУ відступити на вихідні позиції.

“Під час бою наша група зазнала втрат. І я отримав нове завдання – евакуювати поранених і загиблих. Ми відправили наших хлопців до медиків за лічені хвилини. Коли ж вивантажували всіх, я звернув увагу на одного з тяжкопоранених бійців. Весь в крові. Секунда – і над ним купа лікарів: “Цього треба далі, – сказав хтось із медиків, – ми тут вже не допоможемо”, – згадує колишній воїн.

“Що за дивний запах?” – спіймав себе на думці, дивлячись на того ж “важкого” бійця. І зрозумів, що це запах смерті. Було досить дико відчувати його біля людини, яка ще дихає і бореться за своє життя. Усередині мене були страх і агресія одночасно”, – продовжив він свою розповідь.

Після цього поранених в екстреному порядку швидко переправили в мобільний госпіталь. Одним з них був і хлопець із надважкими травмами, на порятунок якого до останнього сподівався Карпенко.

“Поки їхали, однією рукою я тримав крапельницю, а іншою – самого бійця. Розвантажилися, встигли! Потім вийшов лікар і сказав: “Важкий” помер”. Сивий чоловік у білому халаті простягнув мені здоровенний чорний мішок і сказав: “Допоможеш? Його тепер треба в морг”. І я допоміг. У той день мій батальйон втратив чотирьох бійців. Ще десять отримали поранення. Проклятий запах смерті я відчував ще не раз”, – поділився найтрагічнішим спогадом захисник України.