Військовий експерт Петро Черник переконаний, що східний напрямок залишається одним із найгарячіших на бойовій карті, зокрема Бахмутський відтинок. Українські оборонці рухаються до оперативного оточення міста.

Менша – східний плацдарм, де є так звана “бойова дихотомія” Куп’янського напрямку і Бахмутського. Вони між собою зв’язані.

За словами Черника, росіяни взяли Бахмут, але не просунулися далі. Усі панівні висоти належать українським оборонцям.

“Бахмут – політичне явище для Росії. Путін навіть нагородив якихось їхній штурмовиків за “геройські” дії у Бахмуті. Отже, якщо вони (росіяни) потраплять в оточення, будуть знищені, або краще потраплять у полон – це буде серйозним обвалом для них”, – сказав військовий експерт.

Наразі ворог концентрує сили та свої засоби на Куп’янському напрямку і намагається атакувати. На їх “стратегічну” думку, українські Сили оборони зніматимуть саме з Бахмутського плацдарму певні підрозділи та техніку.

Наразі в стратегічному сенсі все складається на нашу користь. Бахмут помаленьку береться у “кліщі”, а всі атаки на Куп’янському напрямку відбиті,– резюмував Черник.

Здатність російської армії до оборони, яку прорвали на малу глибину, зумовлена щільністю бойових порядків на фронті та створенням резервів.

Існує переконання, що наступальна сторона повинна перевершувати супротивника в живій силі та техніці втричі. Це співвідношення досить умовне, його беруть за основу, оскільки вважають, що наступальна сторона зазнає втрат втричі більше, ніж та, що обороняється. Насправді буває по-різному.

Як зазначив Давид Гендельман в інтерв’ю ВВС, “попри революцію у військовій справі, Бог, як і раніше, на боці великих батальйонів”, і командування російською армією переконалося в цьому після українського наступу під Ізюмом восени 2022 року. Тоді головною причиною успішного прориву російської оборони стала нестача особового складу на фронті.

“Російська армія взагалі історично не звикла воювати за умов чисельної переваги супротивника, і це треба було виправляти. Тому провели часткову мобілізацію резерву, і російське угруповання зросло вдвічі, з 200 до 400 тисяч. Це ще теж не ідеальна кількість, але це великий стрибок. І саме це зараз першорядна й головна відмінність від торішньої ситуації”, — каже він.

На його думку, якби зведені укріплення не обороняли стільки людей, то оборону вже прорвали б.

“Завдяки кількості є можливість усувати втрати та підтримувати оборону резервами”, — вважає Гендельман.

За словами Давида Гендельмана, дії української армії на півдні та сході більше нагадують не швидкий прорив на Харківщині, а вичавлювання військ з правого берега Дніпра в районі Херсона.

“У якомусь сенсі можна сказати, що це “не вийшов Харків, спробуємо Херсон”: постійний тиск з фронту з повільним прогризанням та періодичним чергуванням тактики дрібних піхотних та більших механізованих підрозділів, одночасно з постійними ударами по тилах, логістиці, з контрбатарейною боротьбою та грою на накопиченні втрат та втягуванні резервів”, – пояснює він.

При цьому українські удари ракетами по комунікаціях, зокрема мостах, які з’єднують Крим з материком, укладаються в американську тактику ізолювання театру воєнних дій.

“Завдяки збільшенню чисельності, РФ має багато сил на півдні, але більшу частину резервів або вже кинула в бій, або розгорнула в смузі оборони. Тоді як ЗСУ значну частину резервів ще не залучили. Тому попри втрати й недоліки у підготовці, ЗСУ все ще мають теоретичний шанс рано чи пізно пробити стіну російської оборони”, — вважає ізраїльський експерт.