Офіційно українські військові підтвердили звільнення Кліщіївки 17 вересня, Андріївки – 18 вересня.

Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк в коментарі одного з українських медіа зазначає роль тактики 3-ї ОШБр та 80-ї ОДШБр, які також брали участь у звільненні сіл.

«Запропонували противнику тактику 1000 порізів, атакуючи невеличкими групами в різних місцях з різних напрямків в день і вночі раптово, причому на перших етапах, перші кілька днів наступу – вони не намагалися закріпитися. Атака, завдали противнику збитків і відступили», – каже експерт.

І додає, що все це було підтримано розвідкою з повітря, зокрема, ударними дронами.

«В результаті противник достатньо швидко втратив велику кількість як бойової, так і спеціальної військової техніки, серед них і машин забезпечення,» зазначає експерт.

Від Кліщіївки та Андріївки лишились самі руїни, проте їх деокупація поставила під загрозу постачання угруповання російських військ у Бахмуті. А воно, як на початку жовтня заявив начальник пресслужби Східного угруповання військ ЗСУ Ілля Євлаш, зараз становить понад 10 тис. солдат.

Після звільнення сіл українські війська встановили вогневий контроль над трасою з Бахмуту до окупованої з 2014 року Горлівки (частина траси 0513 – ред.), що «значно ускладнило логістику російських військ», заявив 21 вересня Євлаш. За оцінками Кевлюка, це означає, що ЗСУ фактично відрізали агресора від міста-фортеці з півдня – ця траса Бахмут–Горлівка, й то тепер прострілювана ЗСУ, лишилась єдиною доступною опцією.

Повернувши під контроль Андріївку та Кліщіївку, ЗСУ вперлися у залізницю, що сполучає Бахмут з Горлівкою. Війська РФ використовують залізницю як оборонний рубіж. За словами військових експертів, штурмувати її вкрай важко – для цього потрібно піднятися на насип під шквальним вогнем армії Росії. Проте здолавши цю перешкоду, українська армія зможе повністю контролювати трасу на Горлівку, не лише вогнем. А потім – рушити на селище Зайцеве під Горлівкою.

До того ж, констатує Кевлюк, між Кліщіївкою та Андріївкою в російській обороні утворився провал.

«Я не знаю, що замишляє командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» [генерал-полковник Олександр Сирський], але якщо він має боєздатний резерв між цими двома селами, слід очікувати ще одного удару, який дозволить прорватися вглибину і обійти Бахмут з півдня, поставивши угруповання противника, яке утримує місто – сам гарнізон – у вкрай незручне становище. І таким чином підштовхнути його або до термінового відступу, або до здачі в полон», – каже експерт.

І додає, що успішні дії ЗСУ в районі Кліщіївки створили загрозу для російських військ також у Курдюмівці – селі, розташованому на одній лінії з Кліщіївкою та Андріївкою, але ще південніше і ближче до Горлівки.

«Там зараз точаться бої. «Хортиця» вийшла на північні околиці Горлівки», – зазначає Кевлюк.

Він прогнозує, що у разі прориву українських військ до Горлівки та початку боїв за місто у угруповання російських військ, яке утримує Донецьк та Єнакієве, будуть великі проблеми.

Просування піхоти було б неможливим без підтримки артилерії.

Це і артпідготовка, і запобігання спробам армії РФ контратакувати. Щоб звільнити Кліщіївку та Андріївку, робота велася цілодобово, розповідають бійці ЗСУ.

«Зараз ніби війна в такому руслі – штурми по кілька людей. Більш позиційно все. Тому наші дрони вишукували їхні якісь пересування. Наперед підготовлені цілі. Ми робили планові, не давали їм змоги підходити. Вони здебільшого наприкінці вже йшли через [залізничний] переїзд там…. Усі спроби сюди підійти – переважно закінчувалися тим, що вони, скажімо так, не доходили», – каже артилерист 22-ї окремої механізованої бригади (22-га ОМБр ЗСУ) Ігор.