Назва «Росія» походить від слова «Русь», а «Україна», мовляв, – від «окраїна». Це взагалі не держава, а нічийна прикордонна територія, яка переходила з рук у руки. Уже кілька століть такий підхід до України є візитівкою російських псевдоісториків. На жаль, деякі українці теж досі вірять у цей міф. Що ж насправді означає назва «Україна»? І чому наші предки відмовились називати країну, в якій живуть, Руссю, – передає Корупція Інфо
Популярне: Стала відома вартість майбутніх виборів! Можливо обійдемось без них? Від цієї суми зомліти можна!
Назва «Україна» – досить древня. Перша письмова згадка датується 1187-м роком. У Іпатіївському літописі згадується смерть переяславського князя Володимира Глібовича, за яким «плакала вся Україна». У Галицько-Волинському літописі 1213-го року вживаються такі поняття як «україняни» та «Вкраїна». Цікавий факт: у древніх текстах одні і ті ж землі називали то Україною, то Руссю. Чому ж використовували обидві назви?
У давнину на території сучасної України існувала держава Русь зі столицею у Києві. У 9-му столітті Русь була відносно невеликою і охоплювала сучасні Київську, Чернігівську, Житомирську та Черкаську області. Але походи князів Святослава, Володимира Великого і Ярослава Мудрого розширили землі Київської Русі від Балтійського моря – на півночі до Чорного – на півдні, від Білорусі – на заході до Кубані – на сході.
Водночас літописці придумали цікаву форму, щоб розрізняти старі та нові приєднані території Русі. Тож історичний центр навколо Києва назвали «країною». Тут і криється розгадка назви нашої держави: вона походить від слова «країна», а прийменник «у» вживається для позначення чогось всередині.
Таким чином, «Україна» означає «територія всередині країни» або «центральна частина держави» – Землі сучасної України займали центральну частину на карті Київської Русі. А глухою околицею, загубленою в хащах і болотах, була якраз територія майбутнього Московського князівства.
