У Путіна закінчився запас “червоних лінії” і підвищення ставок. Стверджує політолог Віктор Небоженко. Він так і не наважився оголосити велику війну Україні, хоча забув сказати те, що він на нього найбільше очікували – про перспективи, цілі та стратегію цієї кривавої російсько-української війни.

Але найголовніше те, що в промові Путіна так і не знайшлося місця або натяку на яскраві перспективи спільної співпраці Китаю і Росії на противагу колективному Заходу і окремо – США. Для України і США це вкрай важливо – Китай не наважився відкрито підтримати агресію Росії і протиставити себе всьому Заходу. Здається, Путін вже залишився один на один у боротьбі проти Заходу.
Вся інша соціально-економічна частина промови Путіна – звичайний спам, який всі 20 років був візитною карткою російського президента.

А той факт, що режисери, які транслюють промову Путіна, вперто відмовлялися показувати серед учасників засідання живого і щасливого Пригожина – погана ознака для господаря ПВК “Вагнер”. Хоча ідея посварити під час війни прибитий і заляканий російський народ з російськими олігархами і вищою бюрократією належить Пригожину, але використана була Путіним в його промові.

Путін вибрав найгіршу стратегію для майбутнього Росії – ні кроку назад у війні з Україною і всьому Заходом, але і не кроку вперед, бо не можна одночасно рухатися вперед в “світле майбутнє” поодинці від усього світу, в умовах жорстких санкцій і терпіти поразки в російсько-українській війні від колективного заходу, який вже не зупиниться поки не доб’є режим особистої влади Путіна.

І всі, хто сидить в залі, покірно слухаючи монотонну, формальну промову Путіна, прекрасно розуміли все це, але кожен з них таємно сподівається, що він врятується після катастрофи режиму, а зникне один Путін.
Війна Росії проти України не завершиться після того, як українські захисники вийдуть на кордони 1991 року. Лише повний розвал Російської Федерації означатиме остаточну перемогу України у цій війні. Таку думку під час чату на Главреді висловив колишній заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, ексголова Луганської військово-цивільної адміністрації Георгій Тука.

“Починати будь-яку дискусію потрібно зі з’ясування того, що ми будемо вважати перемогою. Дехто вважає, що перемогою буде “просто перестать стрелять”, дехто – що перемогою буде вихід на кордони 1991 року, дехто – що перемогою буде вихід на кордони 23 лютого 2022 року. Я належу до четвертої групи людей і вважаю, що перемогою буде повернення всіх законних територій України і демонтаж Російської Федерації в її нинішньому вигляді як єдиної держави та перетворення її на низку незалежних демократичних країн. Тільки після цього можна буде вважати, що війна завершена перемогою нашої країни “, – сказав Тука.

За його словами, якщо ж Україна поверне контроль над кордоном, а Росія залишиться в тому вигляді, в якому вона зараз є, це означатиме лише відтермінування війни.
Тука підкреслив, що процес розпаду країни-терористки Росії може тривати не два-три роки, а десятиліттями.Але в України немає іншого шляху.

“По-перше, ми вже були в кордонах 1991 року, і що? По-друге, якщо ми вийдемо на ці кордони, невже контроль над власною територією миттєво змінить ту маразматичну загальнонаціональну свідомість, яка зараз завдяки 20-річним зусиллям шаленої пропаганди властива 95% російського населення? Ні, абсолютно ні. Вони так само будуть казитися, тупцяти ногами і кричати “Наши мальчики – герои! Спасибо Владимиру Владимировичу за “Ладу”!”. І вони так само будуть вимагати сатисфакції. Вони не змиряться із поразкою, а точніше невдалою спробою реалізації “спеціальної воєнної операції”. На це треба абсолютно тверезо дивитися. Ми не можемо дозволити собі зараз такої розкоші як “рожеві окуляри”, – зауважив Тука.

Окрім того, ексголова Луганської ВЦА зауважив, що він не настільки позитивно оцінює можливості ЗСУ, щоб прогнозувати звільнення Криму і Донбасу, тобто такий величезний наступ, у 2023 році.