Голова комітету ВРУ з питань нацбезпеки Федір Вениславський заявив, що на даний момент командування ЗСУ, командувач оперативно-тактичного угрупування “Хортиця” генерал Олександр Сирський, роблять усе, щоб завдати максимальної шкоди окупантам у районі Бахмута, Мар’їнки та Авдіївки.
Чиновники, депутати, військові та експерти через зрозумілі причини не обговорюють, де і як найзручніше атакувати ворога, щоб не допомагати російським окупантам, але є кілька загальних міркувань, що дозволяють оцінити перспективи контрнаступних операцій.
Цього року можливий не один, а навіть два контрнаступи ЗСУ, деталі яких відомі лише командуванню, але вже зараз з урахуванням недавніх заяв генсека НАТО Єнса Столтенберга, є розуміння, що війна не завершиться до початку наступного року, зазначив у коментарі “Апострофу” військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
“Три наступальні операції 2022 року (Київщина, Харківщина та втеча окупанта з Херсона) показали, що ЗСУ можуть наступати без авіації. Подальший наступ, швидше за все, також буде без західних винищувачів. А ось наступна операція, яка, ймовірно, пройде в другій половині цього року, швидше за все, вже буде за підтримки з повітря. Не виключено, що до осені-зими ми отримаємо від партнерів сучасну авіацію, що ще посилить наші наступальні можливості. Тоді буде ймовірність завершення війни у 2024 році”, – каже Олександр Коваленко в ефірі Апострофу.
Наступний важливий аспект – можливість ЗСУ у рамках підготовки наступу або паралельно з ним бити по військовій інфраструктурі окупантів на території РФ саме західною зброєю. Судячи з недавніх заяв міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса, такий варіант можна вважати реалістичним.
“Доки атакам не піддаються міста, цивільні особи, цивільні об’єкти, з цим доведеться вимушено змиритися. Так має відбуватися, наприклад, щоб відрізати шляхи поставки”, – заявив Борис Пісторіус.
Крім того, він прокоментував перспективи подальших поставок озброєнь ЗСУ, зазначивши, що у цьому питанні партнери мають брати до уваги “те, як іде ця війна”.
“Якщо Україна вимагає певних видів бомб, які у всьому світі оголошені поза законом, то слід сказати “ні”, – вважає Борис Пісторіус.
Українське командування ніколи не претендувало на те, щоб країни НАТО постачали нам заборонені види зброї (наприклад, протипіхотні міни), але у заяві німецького міністра більше значення має саме військово-політична складова.
“Пісторіус не мав на увазі саме захоплення території РФ, а удари по складах, логістичним ланцюжкам із єдиною метою знизити наступальний чи оборонний потенціал росіян. На перший погляд, цілком логічна заява, але для європейського політикуму це суттєве зрушення “Вікна Овертона” у жорсткіший бік. Такої публічної позиції ще кілька місяців тому не було, ми чули побоювання щодо використання західних озброєнь безпосередньо на території РФ, але далі “боятися” вже безглуздо. У Берліні розуміють, що Путін своєю агресією та демонстративними військовими злочинами просто не залишив їм вибору”, – зазначив у розмові з “Апострофом” керівник військових програм “Центру Разумкова” Микола Сунгуровський.
Як говорилося вище, Сили оборони України продемонстрували, що можуть наступати за відсутності підтримки з повітря, тоді як росіяни активно використовували свою авіацію. Комплекси ППО Patriot, які нещодавно надійшли до нашої країни, ще більше сковують дії ворога в повітрі, але питання з поставками винищувачів F-16 залишається мегаактуальним.
