Обвал сміття на Грибовицькому сміттєзвалищі, трагедія, яка забрала кілька невинних людських життів, змусила всю країну бути прикутою до телевізора в очікуванні новин з місця подій.
Трагедія, якої можна було б запобігти. Якщо б дехто справді виконував власні обіцянки перед народом. Трагедія, яку кожний українець тепер пов’язує з львівським мером Андрієм Садовим. В ГО «СПАС» спробували поміркувати, що може чекати на чинного мера Андрія Садового у вже недалекому майбутньому.
Закінчується травень місяць, попереду чергове спекотне літо. В цей час Грибовицьке сміттєзвалище починає диміти, а гудрони текти. Місцеві мешканці проклинають владу, а чинний мер Андрій Садовий пакує речі з своєю родиною для поїздки на відпочинок і залишає своїм заступникам інструкції з надання людям солодких обіцянок.
Але цього року, все сталося трішки інакше. І це «інакше» назавжди викарбує у людській пам'яті причинно-наслідковий зв'язок між відміткою у виборчому бюлетені і організацією життя і повсякденності у Львові.
Орієнтовно о 15.30 год., 30 травня на Грибовицькому сміттєзвалищі трапився обвал сміття з висоти приблизно 90 метрів і на площі 300 на 80 метрів. Це сотні тисяч кубічних метрів сміття. Під завалами опинилася пожежники, які загинули страшною і мученицькою смертю.
У європейських країнах з розвинутою демократією, наприклад у Франції, бургомістра витягли би з мерії і висипали на голову сміття. Можливо б закидали гімном. І точно попросили би з посади. Бо це і є в Європі «ріал політікс», реальна політика, акти прямої народної дії. Ознака зрілості суспільства, а не ментальності рабів.
Звичайно, Андрій Садовий з морально-етичних міркувань, з почуттям провини за трагічні смерті людей, може, та і мав би звернутися з особистою заявою до Львівської міської ради про складання ним повноважень голови. Ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування», в пункті 1 першої частини надає йому таку можливість, вчинити по-християнські. Покаятися і публічно вибачитися…
Але вся історія перебування Андрія Садового на посаді мера Львова свідчить нам про зворотнє. З кожним скандалом, пов’язаним з корупцією в мерії або помилковими рішеннями міського голови, ми чуємо з боку Андрія Садового лише виправдання і заперечення власної вини. Винуваті всі, – тільки не він особисто. Він як «царь-батюшка» у Московському князівстві: нічого не знає і нічого не чує, нічого не бачить і відповідно і нічого за собою і не відчуває. Все різні негідники роблять без його відома та й певно що і без його особистого зиску. Хоча, більше навіть нагадує малу дитину, яка наклала в штанці, сидить в гівні та стверджує що не обісралась. Очевидно, що Андрій Садовий в своєму житті так ще і не подорослішав. Визнати власні помилки, власні промахи та гріхи. Та ще й зробити це відкрито і публічно, по-європейські, як справжній християнин – це не для його номенклатурної особи.
А що кажуть про біду на сміттєзвалищі у приміських селах?
«А хто винуватий – колгосп? Безкарності бути не може. Ми не живемо в часи кремлівського панування.
Я би сказав, що пора готувати камеру на трьох, за бездіяльність. Для тричі підряд обраних громадою: львівського бургомістра Андрія Садового, голови Грибовицької сільради Ігоря Пителя та голови Малехівської сільради Володимира Сеньковського.
Сміттєзвалище як об’єкт має бути законсервоване раз і назавжди. Побудований саркофаг, проведена рекультивація. Треба все вичистити, для гудронів зробити бетонні відстійники.
Я особисто возив в Київ на аналізи інфільтрати, в 2003му показник перевищував у 300 разів допустимий санітарними нормами. Зараз звісно більше. Тоді у мерії знали, що проблему необхідно розв’язувати невідкладно. На підприємстві у Сімферополі, «ЮрІнвест», готові були переробити наші гудрони. А в Харкові, на приладобудівному заводі ім. Шевченка пропонували виготовити обладнання для безпечного спалювання сміття при високих температурах. В таких інсенераторах можна було спалювати сміття прямо у Львові на відстані 300 метрів від житлової забудови.
В 2012 році, я разом з мешканцями приміських сіл блокував заїзд на сміттєзвалище. Сьогодні усвідомлюю, що тоді нам необхідно було продовжувати тиснути на владу. Але була весна, у селян в цей час багато роботи. Ще й Провідна неділя. А мер Андрій Садовий був щедрий на обіцянки. Разом з своїми чиновниками, він запевнив людей що сміттєзвалище під Львовом закриють найближчим часом. А виявляється що пан Садовий цинічно збрехав.
Забруднена річка Малехівка тече далі у село Муроване. Там люди вже також починають висловлювати власне незадоволення політикою львівського мера щодо вивозу сміття.
Саме сміттєзвалище вірно називати не Грибовицьким, а Львівським. Раніше 33 га землі Грибович і 5 га Малехова здавалися Львову в оренду. А сьогодні львівська територіальна громада має вже на цю землю державний акт. Отож львів'яни мають активніше включатися в процес ліквідації екологічної небезпеки під містом, а не обирати Андрія Садового міським головою втретє», – прокоментував трагедію на сміттєзвалищі перший секретар Малехівської сільської ради Зиновій Саляк
«Нас в Грибовичах завжди купляли обіцянками. Завтра-завтра, післязавтра. Почекайте. Ми вже вирішуємо. Насправді у мерії нічого не робили для вирішення питання. Як тепер жити меру Андрію Садовому після загибелі людей на сміттєзвалищі, з такою вічною ганьбою?», – повідомила Леся Керницька, екс-депутат Грибовицької сільради.
«Село Гряда розташоване відразу за Малими Грибовичами. Ми багато спілкуємося з своїми сусідами. Хлопці з Гряди женяться на дівчатах з Грибович і навпаки. Звичайно що нам дуже неприємно, коли люди так страждають через міську владу Львова. І вирішити питання закриття сміттєзвалища не проблема, а сама проблема має своє ім'я і навіть прізвище. Андрій Садовий», – оповів власну думку Орест Содомора, корінний мешканець села Гряда.
У Львові про Андрія Садового також не кращої думки.
«В липні 2013 року, наші активісти громадської організації «СПАС» разом з унсовцями намагалися допомогти селянам Грибович провести загальні збори і організувати територіальну громаду. Щоб громада прийняла рішення про зміну цільового призначення землі під полігоном для сміття.
На превеликий жаль, нашим планам не судилося збутися. Андрій Садовий очевидно що знайшов потрібні аргументи і мотивацію для впливових у селі людей. Сільського голови Ігоря Пителя та місцевого священника. Ті в свою чергу ходили по селу та агітували жителів не йти на збори.
В день загальних зборів в Грибовичах на нас чекав бус із спортсменами озброєними бітами та кілька легковиків. А практично в кущах чатувала автівка з камерами і журналістами ТРК «ЛЮКС». Задум, як я розумію полягав у тому, щоб пасажири автівок, кремезної спортивної тілобудови нас побили. Все це б знімали журналісти ТРК «ЛЮКС» і у репортажі видали за побиття нас селянами. Мовляв громадська ініціатива, пов’язана з закриттям смітєзвалища не подобається селянам і ті з кулаками виганяють з села активістів. Звичайно, ми розуміли що мер Андрій Садовий не погребує жодними методами, щоб захистити власні інтереси. І були готові до такого розвитку подій. Нас побоялися зачіпати. Але збори селян всеодно були зірвані, прийшло надто мало людей, – відповідно не було кворуму.
За злочинного режиму Януковича, Андрію Садовому дихалося вільно. Останній можливо навіть наперед знав, що в Україні агенти Путіна створять терористичні організації «народні республіки». Почнеться гібридна війна з Росією. І готувався стати управителем залишків країни в західній її частині. Тепер гадаю, при новій владі багато гріхів Андрія Садового буде явлено народу. І доведеться відповісти…», – розповів про власний досвід вирішення проблеми сміттєзвалища прокоментував голова правління ГО «СПАС» Олег Пилипенко.
Звісно, Верховна Рада України може призначити позачергові вибори міського голови у Львові, але за умови наявності судових рішень про незаконність дій мера. Але суд у Львові чомусь завжди гуманний до міського голови.
У відставку голову можуть відправити і місцеві депутати, для цього необхідно провести таємне голосування. Але сумнівно, що в Ратуші для голосування набереться повна зала. Після виборів, новообрані депутати завжди згадують про громадські засади і непопулярність, важкої і невдячної роботи депутата.
Отож сподіватися лишається лише на волю до справедливості самих львів’ян, – місцевий референдум. Але і місцевий референдум – форма вирішення територіальною громадою питань шляхом прямого волевиявлення, включає для Андрія Садового нові можливості для протидії. Природньо, що спочатку в мерії довго не реєструватимуть ініціативну групу, потім відбраковуватимуть частину підписів, а потім мер просто не підписуватиме рішення ради про референдум та блокуватиме його своїм вето.
Але кажуть мудрі люди, що скільки би мотузка не вилась, а кінець видно…
Автор: Ярослав Яворський