Днями мені надіслали добірку коментарів російських ЗМІ на нашу бесіду з Дмитром Гордоном: лавина публікацій і тисячі коментів у соцмережах, розпочинає свій матеріал для видання “Гордон” Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, далі в оригіналі.
З особливим “захопленням” було сприйнято мою сентенцію про те, що російська мова не належить Російській Федерації. Пропагандисти “Путін-ТБ” просто-таки впали в біснувату істерику. Для закріплення ефекту розвину цю думку.
Російська мова – не торговельна марка з правом повного розпорядження! Будь-яка мова живе і розвивається у світі її носіїв і жодними великодержавними законами неможливо цей процес ні зупинити, ні заборонити.
Старша за походженням українська мова, безумовно, багатша, образніша і яскравіша за російську – сперечайтеся, хто бажає – але нашій українській культурі належить і весь корпус літературної спадщини наших класиків, зокрема тих, хто писав російською.
Чому ми, українці, маємо відмовлятися від мови Гоголя, Квітки-Основ’яненка, Шевченка, Носова, Зощенка, Булгакова, Віктора Некрасова і сотень інших прекрасних українських російськомовних письменників?
Я, російськомовний український націоналіст, упевнений, що ми маємо вітати розвиток нашої російської мови, якою розмовляють мільйони українців, і давати їй можливість вільно розвиватися.
Безсумнівно, державною може бути тільки українська мова – як мова суб’єктної, суверенної країни. Однак російська, кримськотатарська, румунська, угорська, болгарська та інші мови, які живуть в Україні, – мови спілкування і культури, сімейної спадщини, частина багатої української культурної аури. Ці мови також належать українцям!
Ба більше, в умовах підлої гібридної війни, розв’язаної проти України путінським режимом, у якій такий великий пропагандистський складник, – ми не тільки можемо, але і зобов’язані використовувати російську мову для контрпропаганди.
Російською мовою говорить і розуміє її приблизно 300 млн людей у світі. З них тільки половина (!) живе у РФ. Для багатьох, хто розуміє російську мову, важливо мати можливість отримувати чесну, а не путінську інформацію своєю мовою.
Необхідно створити якісний російськомовний український і проукраїнський телеканал, який міг би переломити пропагандистську монополію РФ на міжнародному інформаційному ринку. Світ має знати правду і розуміти різницю між новинами і фейками російської пропаганди!
Свої книжки я видаю трьома мовами: українською, російською слобожанською та англійською – щоб читач мав змогу зробити свій вибір. І, до речі, попит на книжку “2014. Мгновения харьковской весны” / “2014. Миттєвості Харківської весни” – у російській слобожанській і українській версії практично однаковий.
Зовсім скоро вийде “2014. Some moments of the Kharkivspring” – і теж знайде свого читача.
Отже, нешановні пропагандисти “русского мира”, у вас немає монополії на російську мову! Ми будемо читати нею наших класиків, писати нею наші книжки і співати наші пісні.
Тим паче, що одну нашу, харківську, пісеньку – російською мовою із сильним слобожанським слівцем – про вашого диктатора вже співає весь світ!
