На тимчасово окупованій Луганщині українські воїни знищили ремонтну базу російських окупантів. Вона розташовувалася у Слов’яносербському районі.
Унаслідок влучної роботи українських захисників знищено близько 100 одиниць ворожої техніки, безповоротні втрати РФ у живій силі попередньо оцінюються в 50 окупантів. Про це повідомив очільник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергій Гайдай.
“У них як пороблено, в тих окупантів. Пам’ятаєте їхню тезу: “Хоч каміння з неба! Нам все одно – ми територію захопили”. От і трапляється в них щось постійно: або бавовна, або каміння з небес. У Слов’яносербському районі в селищі Лотикове просипалося каміння. Одним “камінцем” знищено близько ста одиниць техніки, і десь півсотні окупантів відправились, як то кажуть, на концерт Кобзона”, – зазначив Гайдай.
Ні для кого не секрет, що Російська Федерація не припиняє спроби виконати завдання своєї так званої “спеціальної воєнної операції”, тобто захопити територію Донецької та Луганської області. Про це в інтерв’ю Фокусу сказав військовий експерт Сергій Грабський.
“Противник зміщує акценти на південь. Там ми ще не бачимо широкомасштабних бойових дій, але розуміємо, що до них він може вдатися в майбутньому. Тому Донбас залишається найгарячішою точкою на карті російсько-української війни”, — пояснює він.
При цьому кількість напрямків наступу не збільшилася — супротивник просто намагається знайти слабке місце в обороні України, щоб прорватися через нього для досягнення своїх цілей.
“Тому, якщо кілька тижнів тому ми говорили про трикутник Слов’янськ-Сіверськ-Бахмут, то сьогодні ми говоримо про зміну таких основних зусиль на Бахмут-Авдіївку-Мар’їнку”, — сказав Грабський.
За його словами, противник відчайдушно намагається досягти якогось результату, але для нього це буде досить складно з огляду на те, що він намагається наступати в зоні української оборони, яку ЗСУ готували не один рік.
“Саме тому за останні три тижні, не лише моє спостереження, а й спостереження наших колег із Заходу, противнику вдалося на окремих напрямках просунутися лише на десять кілометрів, — зазначає експерт. — Що, з одного боку, говорить про відчайдушну інтенсивність бойових дій, а з іншого — про те, що йому не вдається просунутися так, як він хотів би, і виконати завдання своєї операції. Тому важкі бої продовжуються”.
Є певні об’єктивні та суб’єктивні фактори. До суб’єктивних факторів належать все ж таки те, що українська армія, внаслідок того, що вона веде свої бойові дії понад вісім років, здобула дуже високий рівень майстерності. Ми мислимо абсолютно іншими категоріями. У нас кожний боєць – індивідуальна особа, індивідуальний елемент цієї війни. Тобто це не гарматне м’ясо, яке використовує Росія. Рівень вмотивованості і підготовки наших військовослужбовців на порядок вище. Це перше.
Друге, що нам допомагає, як це не дивно звучить, — щільна міська забудова. Щільна міська забудова означає, що ми маємо змогу нівелювати переваги противника у бронетанковому озброєнні, в броньованих автомобілях, в точності і ефективності ведення артилерійського вогню.
Тому що противник, усвідомлюючи те, що він має штурмувати ці позиції, не може використати свою перевагу. Тобто проводити так званий типовий для них “танковий удар”, “танковий таран”. Танки у містах малоефективні, внаслідок того, що ми не можемо їх використовувати, аби прорвати оборону. Танк в даному випадку є засобом підтримки піхоти і він є дуже вразливим внаслідок вуличних боїв. А противник постійно ув’язується у такі вуличні бої.
У зв’язку з тим, що ми ведемо тактику маневрової оборони, ми постійно переміщуємося. Ми не надаємо противнику можливості наносити ефективні удари. Руйнування польових укріплень технічно значно легше, ніж руйнування укріплень, які створювалися роками у міській забудові.
Тобто зруйнувати бліндаж, навіть у три накати, легше, аніж зруйнувати залізобетонну оборонну споруду, навіть по витраті боєприпасів.