У центрі Полтави поліція та соціальні служби випадково виявили багатодітну родину, котра мешкала в жахливих умовах в аварійному будинку. На хлопчика зі свічкою, котрий сидів на підвіконні, звернули увагу перехожі, йдеться в сюжеті ТСН., передає Корупція.Інфо.

Побаченому правоохоронці та чиновники вжахнулися, бо діти сиділи в суцільній темряві в антисанітарних умовах. Малечу від матері забрали, чотирьох помістили до центру соціально-психологічної реабілітації, їх обстежили медики та психологи. "Медично діти здорові. Психологи поставили педагогічну занедбаність", – розповів керівник Полтавського центру соціально-психологічної реабілітації Валентин Гавриленко.

Популярне: Куратор Гаврилюка? Відомого нардепа помітили за “перешіптуванням” з незнайомцем

34-річна Катерина є мамою п’ятьох дітей, найстаршому з яких уже 17 років, а найменшій дівчинці – 6. Про умови, в яких жила малеча, у школі не знали. "Класний керівник повідомляла, що діти заняття не прогулюють. Так, були бідненько вдягнуті, але в формі, зібрані, до уроку готові", – розповіла працівник служби у справах дітей Шевченківської районної ради Ірина Науменко. Харчувалися діти також нормально – супом, кашами, котлетами, але страви готували на кострі після того, як два місяці тому за борги відімкнули електроенергію.

Проблеми зі сплатою боргу з'явилися торік, коли Катерині чомусь знизили виплати на дітей із 7000 до 1200. Розбиратися жінка не стала через брак часу та власну невпевненість. "Страшно. Я просто не вмію розмовляти так, як треба", – зізнається вона. Тепер своїх дітей вона може бачити по кілька хвилин на день у кімнаті для побачень. Малеча горнеться до матері та допитується, коли вже та забере їх додому.

У поліції на багатодітну матір склали адмінпротокол, але сподіваються, що позбавляти її батьківських прав не доведеться. "Їм потрібна допомога, я так бачу. Діти її люблять, і вона дітей любить теж", – констатує старший інспектор з ювенальної превенції Полтавського відділу поліції Тарас Михайленко. Батьки відгукнулися на вимоги, котрі до них висунули соціальні працівники, та підписали згоду на соціальний супровід. Тепер державні служби обіцяють допомогти родині навести лад із документами та реструктуризацією боргів. Тимчасове житло сім'я вже знайшла, туди потроху перевозять речі. Катерина сподівається, що за кілька днів родина знову об'єднається, бо понад усе жінка боїться, щоби діти не повторили її власну долю – вихованки інтернату.