#записки_дільничного

Частина № 1

Після побиття Беркутом студентів 2013 року мені стало зрозуміло, що Рубікон перейдено: країна, в якій я живу, зовсім скоро стане повним сателітом нашого північного сусіда. І за свободу або треба боротися або емігрувати. І так офісний планктон став революціонером, добровольцем, реєстровим добровольцем в складі МВС та врешті дільничним.

Почалася моя служба в відділку з усвідомлення того, що за моїм робочим столом нічого немає. Немає ручки, олівця, комп’ютера, принтера та навіть паперу, зате є звернення громадян, які мені потрібно розглянути. Далі виявилося, що практично весь відділок поліції на волонтерських засадах придбали оргтехніку за власний рахунок та кожен місяць витрачає свої особисті кошти на папір, картриджі до принтера та їх заправку. При зверненні до свого безпосереднього керівництва отримав туманну відповідь: “Потрібно працювати з підприємцями”. 

Якого роду це робота можна тільки здогадуватися, але пригадавши свої моральні принципи та те, що один з попередників пішов з посади під супровід місцевої преси: “Працівниками Львівського департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції затриманий заступник начальника Сихівського ВП за те, що отримав від підприємця 2.5 тисячі гривень” я вирішив з підприємцями тісно не контактувати). 

І ось пройшло майже два з половиною роки – неправомірної вигоди я так і не почав брати, а папір і картриджі далі купую за власні кошти. Коли ж мій колега заспамив керівництво рапортами про відсутність належного забезпечення, то у відповідь приходили відписки в стилі: дєнег нєт, но ви дєржитєсь.

А тепер уявіть собі масштаби афери (точно не гірше рюкзаків): в Національній поліції штат близько 130 тис. чоловік де переважна більшість недоотримує елементарних засобів для виконання своїх функціональних обов'язків. І це триває десятиліттями. Інтуїтивно здогадусь, що кошти на це з бюджету виділяються. А якщо б компанія Microsoft Ukraine мала можливість перевірити в державному секторі України ліцензії на операційне забезпечення, то вони би ймовірно зібрали на цьому бюджет Молдавії.

В той час, коли голова держави думкою багатіє про країну в смартфоні, стан правоохоронної системи знаходиться на рівні 1762 року де матушка наша Катєріна втарая іздала указ “О воспрещении взяток и посулов и о наказании за оное”. З того часу хабар (неправомірна вигода) де-юре поза законом, а де-факто є незамінною основою системи.

Ну і наостанок вітаю всіх дільничних офіцерів, які чесно несуть свою нелегку службу з професійним святом.

Далі буде..

ACAB

/ #записки_дільничного – це літературний проект в стилі постмодерн, який основаних на реальному суб'єктивному досвіді автора, але події та прізвища відображенні в тексті (ясне діло) не мають свого підтвердження в реальності). Позови в суд можете не подавати.
 

#записки_дільничного

Частина № 2 
Про негативну селекцію в Національній поліції, або чому у мєнтів такі унилиє ліца

Зараз потрапити в поліцію відносно легко. Кілька місяців бюрократії і ви на омріяній роботі, хоча ще на початку 2000-их прийшлось би викласти кілька тисяч доларів навіть за посаду участкового. На даний момент в підрозділах, які топчуть землю великі некомплекти штату та плинність кадрів на рівні кол-центру. Причин багато, про це згодом.

Після здачі тестів на законодавство та логіку, медкомісії, проходження фізо та поліцейської комісії новоспечених поліцейських відправляють для отримання первинної підготовки на чотири місяці в “школу міліції”. Казармений режим: 6 ранку зарядка, їдальня, шикування (рахують, щоб ніхто не загубився), навчання до вечора (переважно лекції по законодавству та трохи тактики і фізо). Ну і вечерком знову шикування і баєнькі. І так довгі чотири місяці. Якщо не маєш зальотів, то на вихідних можуть відпустити додому.

Я потрапив в сталіцу. Зранку на плацу на око було близько 15-20 груп кожна по 20-30 людей за професійними ознакам: слідчі, опера, ГРПП і т.п.. Патрульна поліція навчання проходила в іншому місці, високе керівництво напевно вирішило не змішувати неоднорідні маси.

Моя група була близько 20 людей, з них трохи більше половини колишні працівники, які по конкурсі відновлювалися на роботу. Хтось з них пішов сам, когось попросили, когось звільнили або скоротили. Основною мотивацією повернення старої гвардії було дослужити кілька років до пенсії. Інша половина були новиє ліца. Окремою групою були представники МВС-них добробатів: я, Передарюк Євгеній, Юрий Криг. Цікаво, що вже на старті кілька людей вже знали, що працювати дільничними вони не будуть. Когось чекали в Кобрі, когось в ГУНП і.т..

Близько тижня до закінчення навчання староста групи оповістив нас, що безпроблемне закінчення екзаменів буде коштувати нам 100 умовних одиниць (згодом сума впала до 2000 гривень). Наша військова тусовка та ще один представник старої гвардії (запам'ятався мені як любитель подвигів генерала Ватутіна) відмовилися давати мзду, і як результат: я і Передарюк пройшли успішно іспити, а Криг та любитель червоних генералів іспит провалили. Після проголошення результатів, таваріщ майор з кличкою Хутор, звернувся до штрафників зі словами: “У вас була можливість успішно здати екзамени, але ви її проігнорували, тепер це вийде дорожче”. Наші герої на провокацію не піддалися, за що і були звільнені з лав Національної поліції. 

Коли ж набирали добровольців в батальйони, то навчаням в чотири місяці ніхто не заморочувався. Проходили двотижневі курси і їхали на війну. І навіть там на початку 2015 року у мене в наборі з чоловіка збирали по 100 грн за екзамени. Вдумайтеся! Люди здавали по 100 гривень за те, щоб їх відправили на війну.
І тільки цього факту на початку поліцейської кар'єри достатньо для того, щоб нормальні люди не потрапляли в систему. А найбільше мене дивує, що тисячі поліцейських пройшли подібного роду школу міліції і всі мовчать. 
Далі буде…

ACAB

APD від Юри в коментарях: Поправка на те що ви з Євгеном – на той момент вже були атестованими пп , а вся інша група ні . От і бабло з Вас не трусили  😉

/ #записки_дільничного – це літературний проект, який оснований на реальному суб'єктивному досвіді автора, але події та прізвища відображенні в тексті (ясне діло) не мають свого підтвердження в реальності). Позови в суд можете не подавати.
Кожна ваша вподобайка, репост та коментар мотивують автора писати ще. Не стримуйте себе в цьому. І не забувайте підтримувати автора матеріально, приносьте дільничному папір).